Про те, як баби сплутали священнослужителя з собакою, розповідає казка «Дві баби і архієрей».

Поживали в одному поселенні дві бабусі, ні разу не бачили архієрея. Сказали вони синам, що вирушать до церкви і подивляться на нього, а ті їх навчили, як цій людині правильно руку треба цілувати. Підійшли вони до церкви, а біля неї карета стоїть, в якій собака сиділа. Баби порадилися і вирішили відкрити дверцята – так і поцілували лапи псини. Повернулися вони додому, сини запитують, який архієрей, а ті відповідають – як наш барбос. Так і не побачили вони священнослужителя.

Текст казки

Приїжджає в один прихід архієрей, а в селі, де був прихід, жили дві бабусі. Вони ніколи не бачили архієрея. Баби кажуть своїм синам:

— Треба сходити в церкву і побачити архієрея.

Сини стали вчити своїх матерів, як підійти стара під благословення.

— Потрібно праву руку покласти на ліву і підійти до нього, а він покладе на ваші руки свою, тоді цілуйте руку.

Ось пішли ці баби. Підходять до церкви, побачили — стоїть карета. Вони думали, що там архієрей сидить. А архієрей був у церкві, а в кареті у нього залишилася улюблена собака. Баби почали між собою тлумачити: «Заглянути в карету або чекати виходу?» І вирішили заглянути. Одна з них говорить:

— Я карету отворю, а ти праву руку на ліву поклади, підійди ближче до дверей і підставляй; а коли архієрей покладе праву руку, тоді ти цілуй його руку.

Одна стара відчиняє, а інша склала свої руки, і підійшла до дверцят карети, і просунула їх туди.

Собака побачила бабу зі складеними руками, подумала, що лапку просить. Собака дала лапку — поклала старій на долоню. Стара поцілувала лапку, стала притримувати двері, щоб інша старенька підійшла. Та теж склала так руки, просунула в карету, — собака і їй поклала лапку на долоню, і вона поцілувала лапку. І веселі пішли додому.

Коли прийшли додому, то сини стали питати старух: вони бачили архієрея? А бабусі кажуть:

— Так, бачили.

— Ну, який він?

— Ой, батюшки! — кажуть жінки. — Весь у нашого барбоса.