Справжньою повчальною історією для дітей є казка «Два брати» Р. Х. Андерсена. У ній автор описав фрагмент з дитинства двох реальних відомих датських людей – братів Ганса і Андерса Ерстед.

Хлопчики живуть з батьком і матір’ю в невеликому датському острівці. Батьки з дитинства прищеплюють їм любов до істини, вчать керуватися їй у всіх своїх вчинках.

Ганс цікавиться і захоплюється силами природи…

Текст казки

На одному з датських островів, де серед хлібних полів лежать півколами камені, що позначають місця давніх тингов (Тінг — віче. — Приміт. перекл. ), а в лісах зеленіють могутні буки, є містечко; забудований він низенькими хатками, криті червоною черепицею. В одному з будиночків на вогнищі палали вугілля і стряпалось щось дивовижне: у скляних посудинах щось варилося, щось таке заважали, переганяли, в ступці товклися коріння… Заправляв усім справою літня людина.

— Треба домагатися цього! — говорив він. — Справжнього, істинного, самої істини у всьому і усюди! Домагатися і міцно триматися її.

У світлиці сиділи біля доброї господині двоє синів; вони були ще малі, але розумово розвинені не по літах. Мати теж постійно говорила їм про справжнє, істинне добро, вчила триматися істини — адже у ній відображається на землі лик самого Господа.

Погляд старшого хлопчика блищав тямущість і сміливістю; найбільше любив він читати про сили природи, сонце, про зірки. Ніяка казка не займала до такої міри його уяви. Ах, яке щастя вирушити в далекі мандри по білому світу, здійснювати відкриття, або винайти крила, подібні пташиним, на яких би можна було літати! Ось це значить «дійти до справжнього»! Батько і мати мають рацію: правдою тримається світ.

Молодший брат був тихіше, замкнутішим, весь заривався в книги. Читаючи про Якова, надевшем козячу шкуру, щоб виманити у батька благословення на первородство, він стискав кулаки в гніві на обманщика. Читаючи про тиранів, про кривди і злих діянь, що творяться на світі, він готовий був заплакати. Його цілком поглинала думка, що тріумфувати у світі має одне «справжнє», сама істина.

Раз увечері хлопчик ліг у постіль, але половинки полога нещільно запнуті, до нього проникав промінь світла, і він міг ще читати. Він і ліг в ліжко з книжкою: йому неодмінно треба було дочитати історію про Солоне. І думки забрали хлопчика далеко-далеко; ліжко стала кораблем, який поплив на всіх вітрилах. У сні це все було, чи?.. Корабель ковзав по хвилях, по могутнім хвилях часу, і хлопчик виразно почув голос Солона; зрозуміло, хоча і на чужій мові, пролунав девіз Данії: «Законом будується держава!»

Геній людства витав у цю хвилину в бідній кімнатці над постіллю дитини і цілував його в лоб: «Будь сильний і чесний, міцний в боротьбі з життям! Будь хранителем істини на землі і прагни в царство вічної істини!»

Старший брат ще не лягав, а стояв біля вікна і дивився на туман, який здіймався з луків. Це не ельфи водили хороводи, хоч так і говорила йому стара чесна служниця. Ні, хлопчик знав, що це пари: вони тепліше і легше повітря, тому і піднімаються вгору. Раптом з неба скотилася світла зірочка, і думки хлопчика миттєво перенеслися від земних випарів до блискучого метеору. Зірки на небі сяяли; від них наче тяглася до землі довга золота нитка. «Летимо зі мною!» — зазвучало в серце хлопчика, і могутній геній людства забрав його у нескінченний простір, де обертаються пов’язані між собою світловими променями планети. Вони унеслись туди швидше птиці, швидше стріли, швидше всякого земної істоти. Наша земля рухалася, оточена шаром тонкої атмосфери; міста ніби тулилися один до іншого. І ось прозвучало: «Що значить «близько», що означає «далеко», якщо тебе піднімає на своїх сніжних крилах могутній геній духу!»

І дитина знову опинився біля вікна, де стояв і дивився на туман; молодший брат лежав у ліжку; мати покликала обох: «Андерс, Ганс Християн!»

Данія знає ці імена; знає і весь світ двох братів Эрстедов.