Про безглуздих вчинках, здійснених постарілим хижим жителем лісу, оповідає казка «Дурний вовк». Зовсім став старим вовк – очі майже не бачать, зуби, що обламалися. На полі він говорить лошаті, що з’їсть його. Але той буцнув його ногою, і був такий. Потім вовк зустрічає кравця, і теж каже, що голодний і хоче його з’їсти. Кравець теж б’є вовка. Наступний, кого зустрічає хижак – козел. На прохання вовка козел говорить встати під горою, щоб розбігтися і стрибнути до нього в рот. Вовк так і робить, і козел з розбігу його буцає. Закінчується казка тим, що дурний вовк потрапляє в капкан.

Текст казки

Жив-був вовк, старий-престарий. Зуби у нього приломались, очі погано бачать. Важко стало жити старому: хоч лягай та помирай.

От пішов вовк в полі шукати собі видобутку і бачить — пасеться лоша.

— Лоша, лошатко, я тебе з’їм!

— Де тобі, старому, з’їсти мене! Так у тебе і зубів-то немає.

— А от є зуби!

— Покажи, коли не хвастаешь!

Вовк і вишкірив зуби:

— Дивись!

А лоша буцнув його щосили по вишкіреними зубами та й був такий.

Впав вовк без пам’яті. Лежав, лежав, насилу прочумався. Голод не тітка, він побрів далі.

Йде лісом, назустріч йому — кравець. Веселий такий кравець: пісні співає і залізним аршином помахує.

Зупинився вовк посеред дороги:

— Кравець, швець, я тебе з’їм!

Подивився кравець на вовка:

— Ну, що ж робити! Так і бути, їж. Дай тільки смеряю тобі черево: влізу в тебе.

— Міряй, — каже вовк, — та мерщій, а то дуже їсти хочу.

Кравець зайшов ззаду, схопив вовка за хвіст, намотав його на руку і давай з боків аршином лупити, б’є та примовляє:

— Аршин уздовж, аршин впоперек! Аршин уздовж, аршин впоперек!

Рвався, рвався вовк, полхвоста відірвав, насилу ноги забрав.

Плететься вовк та зализує рану. Раптом бачить — пасеться на горі великий козел.

— Козел, а козел! Я тебе з’їм!

— Ну що ж, коли тобі хочеться. Тільки навіщо даремно ламати зуби, ти краще стань під горою і разинь пащу ширше, а я з гори разбегусь — так прямо тобі в рот.

Вовк став під горою, роззявив пащу і чекає.

Козел розбігся з гори і вдарив вовка в лоб, той з ніг звалився. А козел і був такий.

Отлежался вовк, став і думає:

«Проковтнув я цапа чи ні? Коли б я з’їв козла, черево було б полнехонько. Напевно, він мене, нероба, обдурив».

Погоревал, погоревал і пішов знову шукати собі видобутку. Побачив під кущем падло, кинувся на неї і потрапив у капкан.