Тим, хто простий душею і не прагне відібрати багатство у свого брата, що завжди щастить, нагадує нам казка «Дурень і береза». Троє братів розділили жеребком на спадок. Старшим, які були розумні, дісталося все маєток, а дурнику-молодшому – худий бик.

Пішли брати на ринок торгувати, і молодший з ними – продавати бика. По дорозі їй попадається рипучі береза. Дурень думає, що береза хоче купити у нього бика, і прив’язує його до дерева. За грошима приходить на наступний день – бика немає, з’їли вовки…

Текст казки

У деякому царстві, у деякій державі жив-був старий, у нього було три сини: двоє розумних, а третій дурень. Помер старий. Сини розділили маєток за жеребом. Розумним дісталося багато всякого добра, а дурневі один бик – і той худий! Прийшла ярмарок. Розумні брати збираються їхати на торг.

Дурень побачив і каже:

– І я, братці, поведу свого бика продавати.

Зачепив бика веревкою за роги і повів у місто. Трапилося йому йти лісом, а в лісі стояла стара, суха береза; вітер повіє – і береза скрипіти.

“Почто береза скрипить? – дурень думає. – Вже не торгує мого бика?”

– Ну, – каже, – коли хочеш купувати, – так купуй; я не проти продати! Бик двадцять рубльов варто; менше взяти не можна… Виймай-ка гроші!

Береза нічого йому не відповідає, тільки скрипить, а дурневі ввижається, що вона бика просить в борг.

– Изволь, я почекаю до завтра! Прив’язав бика до берези, попрощався з нею і пішов додому.

Ось приїхали розумні брати і стали питати:

– Ну що, дурень, продав бика?

– Продав.

– За дорого?

– За двадцять карбованців.

– А гроші де?

– Грошей ще не отримував; сказано – завтра приходити.

– Ех ти, простота!

На другий день уранці встав дурень, дорогу зібрався і пішов до берези за грошима.

Приходить у ліс – стоїть береза, від вітру хитається, а бика нету: вночі вовки з’їли.

– Ну, земляк, подавай гроші, ти сам обіцяв, що сьогодні заплатиш.

Вітер подув, береза заскрипіла, а дурень каже:

– Ти бач, який невірний! Вчора розповідав: “Завтра віддам”- і нині той же сулишь. Так і бути, почекаю ще один день, а вже більше не буду – мені самому гроші надобны.

Вернувся додому. Брати знову до нього пристають:

– Що, отримав гроші?

– Ні, братці! Довелося ще грошей почекати.

– Та кому ти продав?

– Сухий березі в лісі.

– Якою дурень!

На третій день узяв дурень сокиру й подався в ліс. Приходить і вимагає грошей. Береза скрипить так скрипить.

– Ні, земляче! Коли все будеш сніданками пригощати, так з тебе ніколи не отримаєш. Я жартувати не люблю, жваво з тобою разделаюсь.

Як вистачить її сокирою – так і посипалися тріски на всі боки.

В тій березі було дупло… а в тому дуплі розбійники сховали повний котел золота. Розпалося дерево надвоє, і побачив дурень чисте золото; нагорнув цілу підлозі і потяг додому. Приніс і показує братам.

– Де ти, дурень, здобув стільки?

– Земляк за бика віддав; та тут ще не сповна все; чай, і половини додому не притягнув. Ходімо-ка, братці, забирати інше.

Пішли в ліс, забрали гроші і понесли додому.

Казці кінець, а мені-меду корець.