Про те, як чоловік зробив свою дружину посміховиськом і розум їй затуманив, розповідає казка «Дружина Хімка».

Поживали на світі чоловік з дружиною, яку Химой звали. Недбайлива була жінка, лінива, нерасторопная. Одного разу пішла вона в поле жито жати, та й заснула. Чоловік обстриг їй волосся, зверху тісто налив, пуху насипав, і перетворилася Хима в чудовисько. В селі її не визнали, і довелося їй до злодіїв долучитися…

Текст казки

Жив чоловік Філя, у нього дружина була Хима — безтурботна, сонлива, лінива. Раз у літній день пішла вона жито жати; жати не жала, лягла в поле і заснула. Приходить Філя, узяв їй обстриг голову, обмазал тестом, обсипав пухом і пішов додому. Ось Хима прокинулася, схопилася за голову і каже:

– Що б це значило? З розумом-то я Хима, а по голові, здається, немає. Постій, піду в село; впізнаю свій двір?

Йде вона по селі, вважає двори, підходить до свого двору і каже:

– Ось наш двір!

Запитує господаря:

– Філя, а Філя! Будинки твоя Хима?

– Вдома.

От вона й пішла геть від вікна.

– Стривай, — думає, — суну-ка я в підворіття голову; якщо впізнає мене собака, так я Хима, а не дізнається — значить не Хима.

Сунула голову в підворіття; собака загавкав.

Тут бідна баба зовсім повірила, що вона не Хима, і пішла до вечора на велику дорогу. Трапляються їй назустріч злодії. Вона й просить:

– Візьміть мене з собою; я знаю багатого мужика, обворуем його.

– Ходімо.

Пішли красти. Проламали в кліті дах і опустили туди Химу:

– Подавай, а ми станемо брати.

Вона набрала собі горіхів, а їм подала мішок з золою. Злодії розсердилися:

– Чорт з нею, — кажуть, — кинемо її, нехай сидить там!

Хима почула це, навязалась сама на мотузку і кричить їм:

– Тягніть, ось і добро, добро.

Злодії її і витягли.

Пішли шукати іншого місця; йдуть мимо кладовища.

– Ну, Химушка, ти посидь поки тут, а ми підемо до дияконові баранов красти.

Злодії пішли, а Хима села на могилі, сидить та горіхи клацає. Вийшов диякон помочитися і бачить на могилі таке чудовисько. Побіг до попа:

– Вставай, батечку, небіжчик з могили виліз, зубами клацає!

Піп був нездоровий, покликав ще дячка і велів нести себе на ношах:

– Піду, — каже, — мерця вичитувати.

Ось диякон з дячком несуть попа, а Хима думає, що то злодії й закричала:

– Що, несете?

Диякон каже:

– Несемо!

– Жирного?

– Жирного!

– Ну, давайте скоріше, я їсти хочу.

Диякон думає:

– Що ж, я-то жирніше попа, мабуть, за мене спохопиться!

Злякався, кинув попа на землю, та бігти; дячок за ним, а поп так головою об могильний камінь припав, що ледве-ледве до світанку схаменувся. Вранці йшов народ на роботу, побачив Химу і відвів до чоловіка.