Самолюбство багатія для нього дорожче золота, нагадує казка «Чого на світі не буває». Був на світі дуже багатий пан, і захотів він потешится над бідним чоловіком, а заодно і повеселити своїх гостей. Закликав він селянина, і загадав йому загадку – чого ніколи не побачиш на всьому білому світі? Якщо відповість – дасть йому золота і срібла. Перший раз чоловік сказав, що ніде не зустрінеш людей, які підперізувались б сокирами. Пан не повірив. Другий – що ніколи жінки не служать у церкві. Але не дуже-то захотілося і тепер віддавати біднякові гроші. Втретє мужик розповів, що був на Небесах, і там покійні батьки пана служать дітям мужика. Пан розгнівався, а мужик отримав багатство.

Текст казки

Жив-був пан, багатий-пребогатый. Не знав він, куди гроші дівати. Їв-пив солодко, одягався охайно, були у нього кожен день стільки було, що у інших свят того не бувало. А все у нього грошей не зменшувалося, ще прибувало.

І захотілося раз панові пожартувати над мужиком-дурнем, собі і гостям на потіху.

Він закликає самого бідного мужика з села і каже йому:

– Слухай, мужик. Дам я тобі грошей цілу маленку, тільки скажи мені, чого на світі не буває. Нині люди до всього дійшли: і на межі їздять, і по небу літають, і в Пітер на дроті постоли послати можна. Скажи ж: чого на світі не буває?

Почухав мужик потилицю.

– Не знаю, – каже, – пан, здається, справді все на світі буває. Дай терміном до завтра – може, й надумаю.

– Ну, піди, подумай, – каже пан, – а завтра приходь, відповідь принось.

Мужик до півнів не спав, все панську загадку відгадував. Раздумает, так і мало чого на світі не буває, а то в розум прийде: “Може, це і буває, тільки я не знаю. Ну да ладно, скажу навмання, може чогось і не буває!”

Другого дня прийшов він до панові.

– Ну що, мужик, тепер знаєш, чого на світі не буває?

– Одного, пане, не буває: сокирою ніхто не подпоясывается, ніг за топорище не заткне.

Усміхнувся пан, усміхнулися гості; бачать – мужик-то сер, та розум-то у нього не вовк з’їв. Треба маленку відміряти. Так пан не то грошей пошкодував, не хотів ще над мужиком пожартувати, хто його знає, тільки і говорить мужикові:

– Знайшов, брат, що сказати. У нас справді цього не роблять, а в чужих землях – так суцільно й поруч. Іди з богом до завтра. Придумаєш – відповідь принеси.

Продумав мужик і іншу ніч. Що не надумає, всі надія погана на панські гроші. “Хитрі німці, – у них, може, все буває. Ну так скажу ще що-небудь!”

Приходить вранці до панові.

– Ну, мужик, все на світі буває?

– Не все, пане: баба попом не буває, красна дівка служби божої не служить.

Усміхнулися все, тільки пан знову йому грошей не дав.

– Ні, – каже, – це буває; по неметчине і всі так. Спробуй, подумай останній раз. Скажеш – бери гроші, а то не прогневайся.

Плюнув з досади мужик, ідучи додому, думає: “Видно, одному тільки не бувати, щоб у мене гроші були!”

Все-таки через ніч знову йде до панові. “Наскажу, – думає, – йому всякої всячини; може, що і небувальщина буде”.

– Ну, що гарненького скажеш? – питає пан. – Не знав, чого на світі не буває?

– Все, пане, буває, – каже мужик. – Я думав, що люди хоч на небо не потрапляють, а тут сам побував, тепер повірив, що і це буває.

– Як же ти потрапив на небо?

– Покійниця дружина побувати карала і підводу за мною вислала: двох журавлів вразнопряжку. Побачився з нею, з дітьми і до твоєї милості вернувся.

– І тому з журавлями?

– Ні, тому я зіскочив.

– Як же ти, мужик, не вбився?

– А так, що по вуха загруз у землю, не тверда земля дісталася.

З землі ж як виліз?

– Хе… як! А сходив додому, приніс лопату, выкопался та й виліз.

– Не бачив ти на небі покійного пана, мого батька?

– Як же, бачив, до ручки допустити зволили.

– Ну, що він там робить? – допитує пан.

Мужик-то, не будь поганий, здогадався і каже:

– Що покійний пан робить? Так після моїх дітлахів настилання миє.

– Брешеш, мужик-дурак! – закричав пан. – Того на світі не буває, щоб пан у холопа няньчився! Бери гроші та не мели нісенітниці!