Про те, як зла мачуха і її дочки зненавиділи пасербицю і як за це поплатилися, розповідає казка «Буренушка».
Був на світі цар з царицею, та дочка Марія-царівна. Померла дружина, і старий узяв в дружини Ягишну, у якої з’явилися дві дочки. Ягишна стала морити Мар’ю, відправляти її коровенку пасти, а Буренушка царівну годувала, поїла і в наряди одягала. Провідала про це Ягишна і заколола корівчину. Дізнався про Мар’ю Іван царевич і одружився на ній, а коли повернулися молоді старого провідати, зла відьма перетворила пасербицю в гусака, а старшу дочку – царевичу у дружини…
Текст казки
Не в якомусь царстві, не в якомусь державі був-жив цар з царицею, і була в них одна дочка, Мар’я-царівна. А як померла цариця, цар взяв іншу жінку, Ягишну. У Ягишны народилося дві дочки: одна — двоеглазая, а інша — троеглазая. Мачуха не залюбила Марії-царівни, послала її пащі корівчину-буренушку і дала їй суху окраєць хлібці.
Царівна пішла в чисте поле, у праву ніжку буренушке вклонилася — напилася-наїлася, добре срядилась; за коровонькою-буренушкой цілий день ходить, як бариня. День пройшов, вона знову вклонилася їй у праву ніжку, розрядилася, прийшла додому і окраєць хліба тому принесла, на стіл поклала.
«Чим сука жива живе?» — думає Ягишна; на другий день дала Мар’є-царівну ту ж саму окраєць і посилає з нею свою велику дочка.
– Доглянь, ніж Мар’я-царівна харчується?
Прийшли в чисте поле; каже Мар’я-царівна:
– Дай, сестрице, я пошукаю у тебе в голові.
Стала шукати, а сама примовляє:
– Спи-спи, сестрице! Спи-спи, родима! Спи-спи, очко! Спи-спи, іншого!
Сестра заснула, а Мар’я-царівна встала, підійшла до коровушке-буренушке, у праву ніжку вклонилася, напилася-наїлася, добре срядилась і ходить весь день як бариня. Прийшов вечір; Мар’я-царівна розрядилася і каже:
– Вставай, сестрице! Вставай, родима! Підемо додому.
– Охті мені! — взгоревалась сестриця. — Я весь день проспала, нічого не бачила; тепер мати забранит мене!
Прийшли додому; запитує її мати:
– Що пила, їла Мар’я-царівна?
– Я нічого не бачила.
Ягишна заругалась на неї; вранці встає, посилає троеглазую дочку:
– Піди-но, — каже, — погляньте, що вона, сука, їсть і п’є?
Прийшли дівчата в чисте поле буренушку пасти; каже Мар’я-царівна:
– Сестрице! Дай я тобі в голівоньці пошукаю.
– Пошукай, сестрице, пошукай, родима!
Мар’я-царівна стала шукати та примовляти:
– Спи-спи, сестрице! Спи-спи, родима! Спи-спи, очко! Спи-спи, іншого!
А про третій вічко забула; третій око дивиться так дивиться, що робіт Мар’я-царівна. Вона підбігла до буренушке, у праву ніжку вклонилася, напилася-наїлася, добре срядилась; стало сонечко сідати — вона знову вклонилася буренушке, розрядилася і ну будить троеглазую:
– Вставай, сестрице! Вставай, родима! Підемо додому.
Прийшла Мар’я-царівна додому, суху окраєць на стіл поклала. Стала мати питати у своєї доньки:
– Що вона п’є і їсть?
Троеглазая все і розповіла. Ягишна наказує:
– Ріж, старий, корівчину-буренушку.
Старий зарізав; Мар’я-царівна просить:
– Дай, дідусь рідний, хоч гузенную кишочку мені.
Кинув старий їй гузенную кишочку; вона взяла, посадила її до точніше — виріс ракитов кущ, на ньому красуються солодкі ягідки, на ньому сидять різні пташечки та співають пісні царські і селянські.
Почув Іван-царевич про Марію-царівну, прийшов до її мачусі, поклав страву на стіл:
– Яка дівчина нарве мені повно блюдо ягідок, ту за себе заміж візьму.
Ягишна послала свою велику дочку ягід брати; пташки її і близько не підпускають, того і дивись — очі нехай видзьобають його; послала іншу дочку — і тієї не дали. Випустила, нарешті, Марію-царівну; Мар’я-царівна взяла таріль і пішла ягідок брати; вона бере, а дрібні пташечки вдвічі та втричі на блюдо кладуть; прийшла, поставила на стіл і царевичу уклін віддала. Тут веселим пірком та за свадебку; взяв Іван-царевич за себе Марію-царівну, і стали жити-поживати, добра наживати.
Довго чи коротко жили, народила Мар’я-царівна сина. Захотілося їй батька відвідати; поїхала з чоловіком до батька в гості. Мачуха обворотила її гусынею, а свою велику дочка срядила Івану-царевичу в дружини. Вернувся Іван-царевич додому. Дідок-пестун встає рано ранесенько, вмивається белехонько, взяв немовля на руки і пішов у чисте поле до кусточку. Летять гуси, летять сірі.
– Ви мої Гуси, гуси сірі! Де ви младеного матір бачили?
– В іншому стаді.
Летить інше стадо.
– Ви мої Гуси, гуси сірі! Де ви младеного матір бачили?
Младеного мати скочила на землю, кожух зірвала, інший зірвала, взяла немовля на руки, почала годувати грудьми, сама плаче:
– Сьогодні погодую, завтра погодую, а післязавтра полечу за темні ліси, за високі гори!
Дідусь пішов додому; хлопчик спить до ранку без разбуду, а подмененная дружина свариться, що дідок в чисте поле ходить, всього сина заморив! Вранці дідок знову постає ранесенько, вмивається белехонько, йде з дитиною в чисте поле; і Іван-царевич встав, пішов невидимо за дідком і забрався в кущі. Летять гуси, летять сірі. Дідок окликивает:
– Ви мої Гуси, гуси сірі! Де младеного матку бачили?
– В іншому стаді.
Летить інше стадо:
– Ви мої Гуси, гуси сірі! Де ви младеного матір бачили?
Младеного мати скочила на землю, шкіру зірвала, іншу зірвала, кинула на кущ і стала младеного грудьми годувати, стала прощатися з ним:
– Завтра полечу за темні ліси, за високі гори!
Віддала немовляти старому.
– Що, — каже, — смородом пахне?
Хотіла було одягати шкіри, кинулася — немає нічого: Іван-царевич спалив. Захопив він Мар’ю-царівну, вона обвернулась скакухой, потім ящіркою і всякої тварюкою, а після всього веретешечком. Іван-царевич переламав веретешко надвоє, п’яту тому кинув, носок перед себе — стала перед ним молода молодиця. Пішли вони разом додому. А дочка Ягишны кричить-гукає:
– Разорітельніца йде! Погубительница йде.
Іван-царевич зібрав князів і бояр, запитує:
– З якою жінкою дозволите жити?
Вони сказали:
– З першої.
– Ну, панове, що дружина швидше на ворота скочит, з тої і жити буду. Дочка Ягишны зараз на ворота взлезла, а Мар’я-царівна тільки чапается, а вгору не лізе. Тут Іван-царевич взяв свою рушницю і застрелив подмененную дружину, а з Господаркою-царівною став по-старому жити-поживати, добра наживати.