Казка Буренушка: читати онлайн

Про те, як зла мачуха і її дочки зненавиділи пасербицю і як за це поплатилися, розповідає казка «Буренушка».

Був на світі цар з царицею, та дочка Марія-царівна. Померла дружина, і старий узяв в дружини Ягишну, у якої з’явилися дві дочки. Ягишна стала морити Мар’ю, відправляти її коровенку пасти, а Буренушка царівну годувала, поїла і в наряди одягала. Провідала про це Ягишна і заколола корівчину. Дізнався про Мар’ю Іван царевич і одружився на ній, а коли повернулися молоді старого провідати, зла відьма перетворила пасербицю в гусака, а старшу дочку – царевичу у дружини…

Текст казки

Не в якомусь царстві, не в якомусь державі був-жив цар з царицею, і була в них одна дочка, Мар’я-царівна. А як померла цариця, цар взяв іншу жінку, Ягишну. У Ягишны народилося дві дочки: одна — двоеглазая, а інша — троеглазая. Мачуха не залюбила Марії-царівни, послала її пащі корівчину-буренушку і дала їй суху окраєць хлібці.

Царівна пішла в чисте поле, у праву ніжку буренушке вклонилася — напилася-наїлася, добре срядилась; за коровонькою-буренушкой цілий день ходить, як бариня. День пройшов, вона знову вклонилася їй у праву ніжку, розрядилася, прийшла додому і окраєць хліба тому принесла, на стіл поклала.

«Чим сука жива живе?» — думає Ягишна; на другий день дала Мар’є-царівну ту ж саму окраєць і посилає з нею свою велику дочка.

– Доглянь, ніж Мар’я-царівна харчується?

Прийшли в чисте поле; каже Мар’я-царівна:

– Дай, сестрице, я пошукаю у тебе в голові.

Стала шукати, а сама примовляє:

– Спи-спи, сестрице! Спи-спи, родима! Спи-спи, очко! Спи-спи, іншого!

Сестра заснула, а Мар’я-царівна встала, підійшла до коровушке-буренушке, у праву ніжку вклонилася, напилася-наїлася, добре срядилась і ходить весь день як бариня. Прийшов вечір; Мар’я-царівна розрядилася і каже:

– Вставай, сестрице! Вставай, родима! Підемо додому.

– Охті мені! — взгоревалась сестриця. — Я весь день проспала, нічого не бачила; тепер мати забранит мене!

Прийшли додому; запитує її мати:

– Що пила, їла Мар’я-царівна?

– Я нічого не бачила.

Ягишна заругалась на неї; вранці встає, посилає троеглазую дочку:

– Піди-но, — каже, — погляньте, що вона, сука, їсть і п’є?

Прийшли дівчата в чисте поле буренушку пасти; каже Мар’я-царівна:

– Сестрице! Дай я тобі в голівоньці пошукаю.

– Пошукай, сестрице, пошукай, родима!

Мар’я-царівна стала шукати та примовляти:

– Спи-спи, сестрице! Спи-спи, родима! Спи-спи, очко! Спи-спи, іншого!

А про третій вічко забула; третій око дивиться так дивиться, що робіт Мар’я-царівна. Вона підбігла до буренушке, у праву ніжку вклонилася, напилася-наїлася, добре срядилась; стало сонечко сідати — вона знову вклонилася буренушке, розрядилася і ну будить троеглазую:

– Вставай, сестрице! Вставай, родима! Підемо додому.

Прийшла Мар’я-царівна додому, суху окраєць на стіл поклала. Стала мати питати у своєї доньки:

– Що вона п’є і їсть?

Троеглазая все і розповіла. Ягишна наказує:

– Ріж, старий, корівчину-буренушку.

Старий зарізав; Мар’я-царівна просить:

– Дай, дідусь рідний, хоч гузенную кишочку мені.

Кинув старий їй гузенную кишочку; вона взяла, посадила її до точніше — виріс ракитов кущ, на ньому красуються солодкі ягідки, на ньому сидять різні пташечки та співають пісні царські і селянські.

Дивіться також:  Казка Алмазна сірник: Бажов - читати онлайн

Почув Іван-царевич про Марію-царівну, прийшов до її мачусі, поклав страву на стіл:

– Яка дівчина нарве мені повно блюдо ягідок, ту за себе заміж візьму.

Ягишна послала свою велику дочку ягід брати; пташки її і близько не підпускають, того і дивись — очі нехай видзьобають його; послала іншу дочку — і тієї не дали. Випустила, нарешті, Марію-царівну; Мар’я-царівна взяла таріль і пішла ягідок брати; вона бере, а дрібні пташечки вдвічі та втричі на блюдо кладуть; прийшла, поставила на стіл і царевичу уклін віддала. Тут веселим пірком та за свадебку; взяв Іван-царевич за себе Марію-царівну, і стали жити-поживати, добра наживати.

Довго чи коротко жили, народила Мар’я-царівна сина. Захотілося їй батька відвідати; поїхала з чоловіком до батька в гості. Мачуха обворотила її гусынею, а свою велику дочка срядила Івану-царевичу в дружини. Вернувся Іван-царевич додому. Дідок-пестун встає рано ранесенько, вмивається белехонько, взяв немовля на руки і пішов у чисте поле до кусточку. Летять гуси, летять сірі.

– Ви мої Гуси, гуси сірі! Де ви младеного матір бачили?

– В іншому стаді.

Летить інше стадо.

– Ви мої Гуси, гуси сірі! Де ви младеного матір бачили?

Младеного мати скочила на землю, кожух зірвала, інший зірвала, взяла немовля на руки, почала годувати грудьми, сама плаче:

– Сьогодні погодую, завтра погодую, а післязавтра полечу за темні ліси, за високі гори!

Дідусь пішов додому; хлопчик спить до ранку без разбуду, а подмененная дружина свариться, що дідок в чисте поле ходить, всього сина заморив! Вранці дідок знову постає ранесенько, вмивається белехонько, йде з дитиною в чисте поле; і Іван-царевич встав, пішов невидимо за дідком і забрався в кущі. Летять гуси, летять сірі. Дідок окликивает:

– Ви мої Гуси, гуси сірі! Де младеного матку бачили?

– В іншому стаді.

Летить інше стадо:

– Ви мої Гуси, гуси сірі! Де ви младеного матір бачили?

Младеного мати скочила на землю, шкіру зірвала, іншу зірвала, кинула на кущ і стала младеного грудьми годувати, стала прощатися з ним:

– Завтра полечу за темні ліси, за високі гори!

Віддала немовляти старому.

– Що, — каже, — смородом пахне?

Хотіла було одягати шкіри, кинулася — немає нічого: Іван-царевич спалив. Захопив він Мар’ю-царівну, вона обвернулась скакухой, потім ящіркою і всякої тварюкою, а після всього веретешечком. Іван-царевич переламав веретешко надвоє, п’яту тому кинув, носок перед себе — стала перед ним молода молодиця. Пішли вони разом додому. А дочка Ягишны кричить-гукає:

– Разорітельніца йде! Погубительница йде.

Іван-царевич зібрав князів і бояр, запитує:

– З якою жінкою дозволите жити?

Вони сказали:

– З першої.

– Ну, панове, що дружина швидше на ворота скочит, з тої і жити буду. Дочка Ягишны зараз на ворота взлезла, а Мар’я-царівна тільки чапается, а вгору не лізе. Тут Іван-царевич взяв свою рушницю і застрелив подмененную дружину, а з Господаркою-царівною став по-старому жити-поживати, добра наживати.