Про моторної лисичку, яка завдяки своїй хитрості зробила простого богатиря багатієм і одружила його на царській дочці, оповідає казка «Бухтан Бухтанович».

Завинила лисичка перед богатирем, зазіхнула на його птахів, а щоб той відпустив її, пообіцяла його одружити на царській дочці. Лісова розбійниця прикинулася, що Бухтан Бухтанович – багач, якого земля не бачила, і що самі царські покої для нього-справа звична, і цар швидко посватав за нього свою дочку…

Текст казки

У деякому царстві, у деякій державі живал-бував хтось Бухтан Бухтанович; у Бухтана Бухтановича була збудована серед поля піч на стовпах. Він лежить на печі по полулокоть в тарганячому молоці. Приходила до нього лисиця і говорила: «Бухтан Бухтанович, хочеш, я тебе оженю у царя на дочці?» — «Що ти, лиска!» — «Чи є в тебе скільки-небудь грошей?» — «Так є: всього один п’ятак». — «Подай і той сюди!» Лисиця пішла, розміняла п’ятак на дрібні гроші — на копійки, гроші і полушки; пішла до царя і каже: «Цар, вільний чоловік! Дай четверика, у Бухтана Бухтановича гроші зміряти». Він каже: «Візьми». Вона принесла додому; деньга, копійку запихала за обруч і віднесла до царя і каже: «Цар, вільний чоловік! Четверика мало; дай дорівнював половині міри, гроші у Бухтана Бухтановича зміряти». — «Візьми».

Вона взяла, принесла додому; деньга, копійку запихала за обруч і віднесла до царя: Цар, вільний чоловік! Дорівнював половині міри мало, дай міру». — «Візьми міру». Вона взяла, принесла додому і інше від п’ятака запихала за обручье і віднесла до царя. Цар каже: «Озирнула, лиска?» Лиска сказала: «Все вцеле1. Ну, цар, вільний чоловік! Я прийшла до тебе за доброю справою: дай но дочку свою за Бухтана Бухтановича». — «Ну, гаразд, покажи ти мені нареченого». Вона побегла додому. «Бухтан Бухтанович! Чи є у тебе яке-небудь плаття? Одягай». Бухтан Бухтанович оболокся2 і пішов з лисою до царя. Йдуть по ряду, і довелося їм йти по містку — брудний такий! Лиска пихнула його, і Бухтан Бухтанович ввалився в бруд. Вона вдалася до нього: «Що ти, що ти, Бухтан Бухтанович?» А сама брудом-то все його замарала. «Постій же, Бухтан Бухтанович! Я до царя збігаю».

Лиска вдалася до царя і каже: «Цар, вільний чоловік! Ми йшли з Бухтаном Бухтановичем по містку — місток поганий такий! — ми якось не постереглись ввалилися; Бухтан Бухтанович весь забруднився; йти-то недобре в місто; чи немає в тебе плаття ежеденного?» — «На, візьми». Лиска побегла. Вдалася. «Бухтан Бухтанович! На, переоболокись3 та підемо». Прийшли до царя. У царя було вже налажено4 на стіл. Бухтан Бухтанович нікуди не дивиться, як на себе, — зроду не бачив він такого сукні! Цар і моргнув ліске: «Лиска, що це Бухтан Бухтанович-то нікуди не дивиться, як на себе?» — «Цар, вільний чоловік! Йому соромно здається, що на ньому еко плаття; Бухтан Бухтанович экого сукні-то зроду не нашивав паскудної. Цар, вільний чоловік! Дай йому плаття, яке ти носиш у великдень». А сама і шепнула Бухтану Бухтановичу: «Не дивись на себе!» Бухтан Бухтанович знову дивиться никуды, що на стілець: стілець був вызолоченный. Цар шепнув ліске: «Лиска, що це Бухтан Бухтанович никуды не дивиться, що на стілець?» — «Цар, вільний чоловік! У їх экого стільці по лазнях багато». Цар хлоп стілець за двері. Лиска шепнула Бухтану Бухтановичу: «Не дивись в одне місце; дивись туди так инуды5». Ну, тут стали тлумачити про добрій справі, про сватання.

Ну, весілля зіграли; довго у царя? Ні пива варити, ні вина палити, все готово. Бухтану Бухтановичу три кораблі навантажили, і поїхали додому на кораблях. Їдуть додому: Бухтан Бухтанович їде на кораблях з женкою, а лиска по березі біжить. Бухтан Бухтанович побачив свою піч і скричал: «Лиска, лиска! Эводе моя піч!» — «Мовчи, Бухтан Бухтанович; соромно!» Бухтан Бухтанович їде, а лиска наперед біжить по березі; вдалася наперед, вызнялась на угор6, стоїть на угоре будинок кам’яний пребольшущий, і царство стало дуже. Вона у хату — нема нікого в хаті, забегла в палату — у великому куті лежить протягнувся Змій Змеевич, сидить на пічному стовпі Ворон Воронович, сидить на престолі Кокот Кокотович7. Лисичка каже: «Що ви тут сидите! Цар йде з вогнем, цариця з маланьей8, спалять і спалять вас». — «Лиска, куди ми?» — «Кокот Кокотович, піди ти в бочку!» Лиска замкнула в бочку Кокота Кокотовича. «Ворон Воронович, піди ти до ступу, давай!»9 Ворона Вороновича в ступу замкнула; Змія Змеевича в солому закрутила і винесла на улку. Кораблі прийшли. Лиска наказала у воду звезти всіх їх; казаки10 зараз звезли у воду.

Бухтан Бухтанович в той будинок все своє життєве перевіз, там жив-поживав, добра наживав, панував-панувати, та там і живіт скінчив.

Посилання:

1 Ціле.

2 Одягнувся.

3 Переодягнися.

4 Приготовлено.

5 І туди, і сюди.

6 Піднялися на гору.

7 Кочет Кочетович.

8 Блискавкою.

9 «Давай» вживається в Шенкурском повіті майже в кожній промові: “давай-іди туди-то,давай, зроби те-то; давай-візьми у ево.

10 Робітники, слуги.

Бухтан Бухтанович // Народні російські казки А. Н. Афанасьєва: В 3 т. — М: Наука, 1984-1985. — (Літ. пам’ятники).
Т. 1. — 1984. — С. 315-316.