Аналогом відомої усім казки «Вовк і семеро козенят» є казка «Бірюк та коза». Настав час козі окотиться. Де місце знайти? Яблуня під свою крону не пустила, орешня теж – побоялися своїми плодами дитинчат прибити. Забрела вона в хатинку, народила там козенят і залишилася жити. Вдень коза йшла, траву їла, молоком запасалась. Дізнався бірюк (в давнину так називали звіра – найчастіше вовка) про козенят, вирішив навідатися до будинку. У перший раз нічого не вийшло. Пішов бірюк до коваля, попросив викувати йому тоненький язичок. Голос у бірюка змінився, козенята відкрили двері. З’їв їх бірюк, лише один козленочек уцілів. Коза запросила лисицю і бірюка в гості, а сама приготувала пастку стусанів і вогню, куди бірюк попав і згорів.

Текст казки

Десь колись йшла брюхатая коза. Вона підійшла до яблуні, та й каже:

– Яблунь, яблунь! Пусти мене окотиться під себе.

Яблунь не пустила, сказала:

– Яблучко відпаде, козеня ушибет; тобі ж невигідно буде.

Коза підійшла до орешне, щоб вона пустила її окотиться; і орешня не пустила, сказала:

– Горіх впаде, козеня ушибет.

Нічого робити — коза пішла як не солоно щі пащеки. Ось йшла, йшла вона і бачить — стоїть хатинка, до лісу передом, а до неї задом.

Тут коза сказала:

– Хатинко, хатинко! Звернися до мене передом, а до лісу задом; я ввійду в тебе.

Хатинка звернулася, і коза увійшла в неї котиться, і окотилася. Тут коза розташувалася як вдома; початку нерідко залишати своїх козляточек в цій хатинці під запором, а сама ходити в ліс — траву є.

Ось одного разу — тільки коза пішла від козляточков — приходить до дверей хатинки бірюк і кричить товстим голосом:

– Козлятушки, ребятушки! Отопритеся, отомкнитеся! Я — ваша мати прийшла, молока принесла; молоко біжить по вымечку, з вымечка в коритце, з коритця в сиру землю.

Козлятки дізналися, що голос не їх матері, і не отперли двері.

– У нашої матінки, — кажуть вони, — не такий голос; у неї голосок тонкий і ніжний.

Скоро після того, як пішов бірюк, приходить до дверей їх мати і кричить:

– Ой, детушки, отопритеся, отомкнитеся! Я — ваша мати прийшла, молока принесла; я на бору була, скорваду глодала; молочко тече по вымечку, з вымечка в коритце, з коритця в сиру землю.

Козлятки отперли їй і почали пити молочко.

Між тим бірюк прийшов до коваля та й каже йому:

– Кузнець, коваль! Зроби мені тоненький язичок.

Коваль зробив йому. Ось як наїлися, напилися козлятки, коза знову в ліс пішла, суворо наказавши діткам нікого не пускати до себе. Тільки коза пішла, приходить до дверей колишній бірюк і почав кричати голосом, схожим на голос матері:

– Ох, детушки, отопритеся, отомкнитеся! Я — ваша мати прийшла, молока принесла; біжить молочко по вымечку, з вымечка в коритце, з коритця в сиру землю.

Козлятки не розгадали голосу і отперли бірюка. Бірюк майже всіх їх поїв (тільки один маленький козленчик сховався під піч), поїв, залишив одну шерсть та кісточки і пішов у ліс.

Прийшла коза, кричить у двері, і козленчик відімкнув їй. Тут вона зібрала шерстку, иссушила на печі і смолола, як борошно: через день затіяла млинці і хотіла покликати до себе в гості бірюка, а бірюка вона бачила у своєї куми — лисиці. Затіявши млинці, коза приходить до куми і просить її до себе в гості з тим бірюком. Лисиця дала вірне слово, і коза вернулася додому. Ось поутру рано, ще годин п’ять, приходить до козі лисиця з бірюком, а цей бірюк такий гладиш став, що коза і не впізнала його. Сіли вони за стіл; коза подала їм тарілки, ножі й виделки, масло і вершки, і стали їсти млинці. Між тим коза полізла в підпідлогу за сметаною, а в самої не те на думці; взяла з собою туди жару6 і розвела вогонь, а біля вогню натыкала багато залізних тычек.

Тільки гості поївши млинців, коза і каже їм: не буде їм пограти в її улюблену гру. Вони погодилися. Коза негайно вийняла одну дошку з підлоги і, не наказуючи їм підходити близько, каже:

– Ось моя гра — стрибати через цю дірку скоро і без задишки.

Лисиця з козою тут же перестрибнули; за ними сряжается стрибати товстий бірюк. Лише стрибнув, зачепив ногою за половицю і впав у дірку, а там на залізні стусани і вогонь. Коза з лисою прикрили його дошці, і бірюк згорів. Тут коза з кумою лисою зробили чудовий помин по бирюке: наїлися, напилися, вийшли на двір; коза проводила куму, а сама з своїм козеням стала жити та поживати і молочко для козеня добувати.