Жихар відомий своєю кмітливістю, казка «Баба-яга і жихар» розповідає про кота, вороб’ї і домовенке. Поки кіт і горобець йдуть по справах, жихар залишається в будинку дивитися за господарством. Приходить Баба-яга, починає вважати ложки і, хоча брати попереджали жихаря сидіти за піччю і мовчати, той всякий раз не стримується і говорив язі, щоб вона його ложку не чіпала. Вона хапала жихаря і намагалася відвести з собою, але на допомогу приходили кіт і воробей. Тільки в третій раз язі вдалося поцупити будинкового до себе в лігво, де вона мала намір його з’їсти. Однак жихар, проявивши чудеса кмітливості, згубив не тільки Бабу-ягу, але і трьох її дочок.

Текст казки

Жив кіт, воробей та жихарько третин. Кот да воробей пішли дрова рубати і кажуть жихарьку:

– Домовничай та дивись: якщо прийде Яга-баба та стане вважати ложки, ти нічого не кажи, мовчи!

– Гаразд, — відповів жихар. Кот да воробей пішли, а жихар сів на піч за трубу. Раптом є Яга-баба, бере ложки і вважає:

– Це — котова ложка, це — воробйова ложка, третя — жихарькова.

Жихар не міг стерпіти, закричав:

– Не чіпай, Яга-баба, мою ложку.

Яга-баба схопила жихаря, села в ступу, поїхала; їде в ступі, пестом понужат, а помелом сліди замітати. Жихар заревів:

– Кіт, біжи! Воробей, лети!

Ті почули, прибігли. Кіт почав дряпати ягу-бабу, а воробей клювати; відняли жихаря.

На другий день знову стали збиратися в ліс дрова рубати, замовляють жихарю:

– Дивись, якщо буде Яга-баба, нічого не говори; ми тепер далеко підемо.

Жихар тільки сів за трубу на піч, Яга-баба знову з’явилася, почала счітаеться ложки:

– Це — котова ложка, це — воробйова ложка, це — жихарькова.

Жихарько не міг утерпеть, заревів:

– Не чіпай, Яга-баба, мою ложку.

Яга-баба схопила жихаря, потягла, а жихар реве:

– Кіт, біжи! Воробей, лети!

Ті почули, прибігли; кіт дряпати, воробей клювати ягу-бабу! Відняли жихаря, пішли додому.

На третій день зібралися в ліс дрова рубати, кажуть жихарю:

– Дивись, коли прийде Яга-баба — мовчи; ми тепер далеко підемо

Кот да воробей пішли, а жихар третин сів за трубу на піч; раптом знову Яга-баба бере ложки і вважає:

– Це — котова ложка, це — воробйова ложка, третя — жихарькова.

Жихар мовчить. Яга-баба раптом знову вважає:

– Це — котова ложка, це — воробйова, це — жихарькова.

Жихар мовчить. Яга-баба втретє вважає:

– Це — котова ложка, це — воробйова ложка, третя — жихарькова.

Жихарько не міг стерпіти, закричав:

– Не чіпай, курва, мою ложку.

Яга-баба схопила жихаря, потягла. Жихар кричить:

– Кіт, біжи! Воробей, лети!

Брати його не чують.

Притягла Яга-баба жихаря додому, посадила в голбец, сама затопила піч, говорить великий дочки:

– Дівка! Я піду в Русь; ти изжарь до обіду мені жихарька.

– Гаразд! — та говорить. Пічка истопилась, дівка велить виходити жихарю. Жихар вийшов.

– Лягай на ладку! — говорить знову дівка. Жихар ліг, поставив одну ногу в стелю, в одному наволок. Дівка каже:

– Не так, не так!

Жихар бает:

– А як? Ну-ка повчи.

Дівка лягла в ладку. Жихар не сторопів, схопив рогач, так і пхнув у піч ладку з ягишниной дочкою, сам пішов знову в голбец, сидить — чекає Ягою-баби. Раптом Яга-баба прибігла і каже:

– Покататися було, було повалятися на жихарьковых кісточках!

А жихар їй у відповідь:

– Покатайся, поваляйся на дочерниных кісточках!

Яга-баба спохопилася, подивилася: дочка її изжарена, і заревла:

– А, ти, шахрай, стривай! Не увернешься!

Наказує середньозваженою дочки засмажити жихарька, сама поїхала. Середня дочка истопила грубку, велить виходити жихарьку. Жихар вийшов, ліг в ладку, одну ногу поставив у стелю, в одному наволок. Дівка каже:

– Не так, не так!

– А повчи: як?

Дівка лягла в ладку. Жихар узяв і пхнув її в піч, сам пішов у голбец, сидить там. Раптом Яга-баба:

– Покататися було, було повалятися на жихарьковых кісточках!

Він у відповідь:

– Поваляйся, покатайся на дочерниных кісточках!

Ягишна сказилася:

– Е, стривай, — каже, — не увернешься!

Наказує молодої дочки засмажити його. Не тут-то було, жихар і цю засмажив!.

Яга-баба пущі розсердилася:

– Постривай, — каже, — у мене не увернешься!

Истопила піч, кричить:

– Виходь, жихарько! Лягай ось на ладку.

Жихар ліг, поставив одну ногу в стелю, в одному наволок, не йде в чоло. Яга-баба каже:

– Не так, не так!

А жихар ніби не знає.

– Я, — каже, — не знаю, повчи сама!

Яга-баба негайно поджалась і лягла в ладку. Жихар не сторопів, узяв її і пхнув у піч; сам іди додому, прибіг, каже братам:

– От чого я зробив з Ягою-бабою!