Вірш казка «Амур і Гіменей» відноситься до ліцейську ліриці Олександра Сергійовича Пушкіна, до того часу, коли поет робив перші кроки на шляху розвитку поетичних традицій в казковому жанрі.
Одного разу пустун Амур занудьгував і задумав нову витівку. Під приводом перемир’я він прийшов до покровителя шлюбу серйозного Гименею з пропозицією помінятися своїми «божественними відмінностями». Гіменей не відчув підступу і погодився. Він віддав юному хитрунові свій ліхтар, а натомість отримав на очі сліпучого пов’язку. Протистояння двох богів у новому ключі не може не мати наслідків…
Текст казки
Сьогодні, добрі чоловіки,
Повеселю вас новою казкою.
Знавали ль ви, мої друзі,
Сліпого хлопчика з пов’язкою?
Сліпого?.. Ось? Помилуй, Феб!
Амур зовсім, друзі, не сліпий:
Але шалуну прийшла ж охота,
Щоб, людям на сміх і зло,
Його божевілля вело.
Божевілля веде Ерота:
Але раптом, не знаю чому,
Воно набридло йому.
Взявся за нову затію:
Пов’язку з милих знявши очей,
Йде пустун до Гименею…
А що таке Гіменей?
Він син Вулкана мовчазний,
Холодний, старезний і ледачий,
Бурчить і дрімає цілий вік,
А втім добрий чоловік,
Так вдачу має він ревнивий.
Від ревнощів сумний бог
Спокійно подрімати не міг;
Всі трусив маленького брата,
За ним крадькома підглядав
І чатував супостата
З своїм докучным ліхтарем.
Ось хлопчик мій до нього підходить
І мова підступну заводить:
«Развеселися, Гіменей!
Ну, помиримося, будь розумніший!
Забудь, товариш мій любий,
Розбрат смішний і безглуздий!
Та тільки назавжди, дивись!
Візьми ж пов’язку в пам’ять, милий,
А мені ліхтар свій подаруй!»
І що ж? Повірив бог сумовитий.
Амур від радості стрибнув,
І на очі зі всієї він сили
Обнову братові затягнув.
Гимена нудні дозори
З тих пір пресеклись по ночах;
Його заздрісні погляди
Тепер не страшні красот;
Спокійний він, але підступний брат,
Жартуючи над честю і над ним,
Війну веде невдячний
З своїм союзником сліпим.
Лише сон на смертних налітає,
Амур в мовчанні нічному
Ліхтар коханцеві вручає
І сам щасливця проводжає
До уснувшему дружину в будинок;
Сам від безтурботного Гимена
Він охороняє таємницю двері…
Зрозумій мене, мій друг Олена,
І мудрої повісті повір!
