В історії є свої умовні періоди. Сьогодні ми розглянемо історію нового часу, а точніше, її початок. Середньовіччя закінчується в 16 столітті і тоді ж починається Ранній Новий час.

Слід сказати, що 16 і 17 століття мають особливе значення для історії взагалі та історії науки зокрема. Це час народження сучасної науки, біля колиски якої стояли такі великі ученню, як Галілео Галілей (1564-1642) та Ісаак Ньютон (1643-1727).

Створення науково-технічного фундаменту нового часу

У перші три століття нового часу були досягнуті важливі результати в різних галузях точних та природничих наук – фізики, механіки, астрономії, геології, гідротехніки, мінералогії та географії. Частина з них була використана у сфері виробництва і мореплавання.

Були винайдені і сконструйовані багато інструменти та прилади: телескоп, мікроскоп, зорові («підзорні») труби, термометр, барометр і гідрометр. Значно вдосконалилися годинник – з’явився їхній варіант для особистого користування.

Були зроблені перші кроки до створення парового двигуна. Фізична сила людини поки ще була головним видом енергії. Але все більш широко використовувалася сила тварин, води та вітру. В зростаючих обсягах застосовувалися деревина, деревне і кам’яне вугілля, торф.

Водяні і вітряні двигуни (млини) використовувалися у багатьох галузях виробництва, а їхні конструкції постійно удосконалювалися.

Великих успіхів досягла чорна металургія. Майстри навчилися надавати стали спеціальні якості – твердість, пружність і т. п. З’явилися окремі механізми для дроблення руди, кування стали, її прокатки, волочіння дроту і т. п.

У текстильній промисловості з’явилися ножні самопрялки, значно прискорили прядіння і підвищили якість пряжі. Продуктивність ткацьких верстатів зросла в 3-4 рази.

На океанські простори виходили всі великі та вчинені суду. Розміри, швидкість і вантажопідйомність їх зростали від 500 кг до 2 тисяч тонн. Майже всі вони мали гармати. Все більш точні географічні карти, компаси та ін. навігаційні прилади допомагали з упевненістю планувати маршрути все більш далеких плавань. Історія нового часу робила світ «ближче й тісніше».

Прогрес у сільському господарстві був повільніше. Тут старе займало ще досить міцні позиції. Але і тут спостерігалися ознаки нового. Вдосконалювалася техніка обробки землі.

У все більших кількостях почали застосовувати добрива (гній, мул, торф). Розширювався асортимент посівних культур, а також зростала продуктивність тваринництва.

Нова форма держави

Початковий період нової історії (XVI — XVIII ст.) був своєрідним, «особливим» часом всесвітньої історії. Відмінність полягала в його перехідному характері.

Одночасно існували два укладу життя – старий (феодальний) і новий (капіталістичний). Старий з кожним днем все більше слабшав, новий – набирав все більше сил. Детальніше про це ми писали у статті про розвиток капіталізму.

Ця змінна обстановка все більш виразно проявлялася в соціально-економічній структурі суспільства і не могла не проявитись у політичній сфері. Формується новий тип держави – абсолютизм (лат. absolutos — безумовний).

Що ж було «безумовним» у новій формі державності? Безумовною, необмеженої («самодержавної» – в російському варіанті) стала влада монарха – короля, царя або імператора.

Абсолютизм, що прийшов на зміну станово-представницької монархії, був спробою феодальних сил (дворянства) зберегти своє панування в мінливій історичній обстановці.

Тобто абсолютизм виникає для захисту старого ладу життя – панівного становища дворянства, і це з самого початку протиставляв його буржуазії.

Але абсолютизм був одночасно спробою старого пристосуватися до умов нового часу, і це змушувало рахуватися з інтересами швидко набирала силу буржуазії.

Буржуазія деякий час теж пристосовувалася до абсолютизму, однак цей період в історії був не тривалим.

Історія нового часу і церква

Абсолютизм – це всевладдя монарха, що означає його контроль над усіма сторонами життя суспільства. Тому абсолютизм спирався на бюрократичний (чиновницький) апарат, який і проводив «волю» монарха в життя.

Але не можна забувати про те, що панування дворянства спиралося і на потужну підтримку церкви. В епоху середньовіччя церква придбала величезний вплив. Непокірний їй феодал (і навіть король!) міг бути відлучений від церкви.

Але життя людини того часу не могла бути поза церквою – таке просто не вміщувалося в його свідомості. І католицька церква користувалася величезним впливом не тільки як сила духовна, але і як політична сила.

Це дозволило їй стати найбільшим феодальним власником землі та інших багатств. Історія нового часу поставила Ватикан (резиденція римських пап) у складне становище: католицизм опинився між двох вогнів і впав у кризовий стан, ознаки якого проявилися вже в 14-15 ст.

Церква піддалася атаці з боку абсолютизму. З утворенням сильних, єдиних і централізованих держав церква стає менш потрібною дворянам, так і абсолютний монарх не міг терпіти поруч із собою рівну йому силу.

Церкви шанобливо (і нешанобливо) починають вселяти думку про те, що вона повинна обмежитися своїми прямими обов’язками – молитися за грішний світ і закликати народ до покори.

За цим стояло прагнення абсолютизму позбавити церкву матеріальної основи, заволодівши частиною її величезних земельних та інших багатств. Дворянству це дуже сподобалося.

З іншого боку, церква починає наступ буржуазія. Католицизм з його величними, пишними храмами і пишними обрядами був для буржуазії занадто «доріг».

До того ж значна частина духовенства не являла собою приклад праведного життя. Не викликали захоплення у буржуазії і численні монастирі. Але головне полягало в тому, що католицизм був опорою феодального ладу, щоденно благословляючи влада і багатство дворян, а, заодно, і своє власне, далеко не бідне існування.

Саме тому історія нового часу починається з того, що буржуазія все голосніше починає вимагати реформи церкви.

Виникає рух, назване Реформацією. Це було вчення про створення «дешевої» (не стоїть суспільству настільки дорого) церкви. Це зовнішня сторона.

Внутрішній сенс Реформації – боротьба за ліквідацію лише феодального, і атака на нього починається з руйнування його головної опори – католицизму.

Буржуазія, звичайно, не відмовлялася від віри в Бога. Але вірити в нього вона хотіла по-своєму, по-капіталістичному – просто і скромно, тобто економно. Буржуазія перебувала у стані «початкового нагромадження».

Так почалася нова історія людства. Про подальші науково-технічних досягненнях, дивовижних винаходів і геніальних відкриття дивіться у інших статтях нашого сайту.

Якщо вам сподобалася стаття про історію нового часу – поділитеся нею в соціальних мережах. Якщо ж вам взагалі подобаються цікаві факти – підписуйтесь на . З нами завжди цікаво!