Останнім часом все частіше можна чути розумні розмови на тему того, що, мовляв, індекс людського розвитку (ІЛР) у тому чи іншому державі низький, або навпаки, високий. Пропонуємо розібратися з тим, що ж це таке, адже мова йде, безумовно, про наукові факти!
Все почалося в 1990 році. Саме тоді група економістів, очолювана пакистанцем Махбубом-уль-Хаком, розробила даний індекс.
Індекс людського розвитку використовується для порівняння основних показників рівня життя, довголіття, освіченості та грамотності різних країн. Тобто це, свого роду коефіцієнт корисної дії людського загальносвітового розвитку.
Перед тим, як визначити ІЛР, дослідники враховують наступні фактори:
- Передбачувана тривалість життя.
- Грамотність населення (якість і охоплення).
- Рівень життя, який визначається валовим національним доходом на душу населення.
В ООН щорічно публікуються звіти індексу людського розвитку.
Слід лише додати, що умовно ІЛР класифікується на 4 групи:
- Дуже високий індекс – 42 країни.
- Високий індекс – 43 країни.
- Середній індекс – 42 країни.
- Низький індекс – 42 країни.
Як це виглядає, ви можете подивитися на прикладі звіту за 2013 рік. У списку вказані перші 32 країни з дуже високим індексом розвитку людського потенціалу:
Звичайно, даний показник має небезпідставну критику. Справа в тому, що при його розрахунках не враховується екологічний стан в країні. Крім цього політичний режим також жодним чином ІЛР не позначений.
Адже якщо припустити, що людина буде жити як «сир у маслі» але при цьому позбавлений будь-якої свободи (наприклад, свободи слова), чи в такому випадку можна об’єктивно вважати індекс розвитку людини в цій державі високим. Однак згідно даній методиці так воно і буде.
Як би те ні було, але показники ІЛР об’єктивно про що говорять.
