Перехідник IDE-SATA був створений для того, щоб дати друге життя жорстким дискам старого покоління, які ще не прийшли в непридатність. У статті будуть описані обидва інтерфейсу і способи їх підключення до різних пристроїв.

Роз’єм IDE/PATA

Перш ніж приступити до опису перехідник IDE-SATA, розберемося в тому, що таке роз’єм IDE/PATA. Багато користувачів будуть запевняти, що даний роз’єм втратив свою актуальність.

Розшифровка трьох букв IDE означає “вбудовану в привід електроніку”, тобто, абревіатура вказує на наявність запчастин усередині корпуса жорсткого диска, які працюють з роз’ємами PATA. Виходить, що пристрій скорочено називається IDE, а роз’єм, до якого вона підключається – PATA.

Сучасний інтерфейс SATA перевищує застарілий варіант жорсткого диска по швидкості, яка стартує від 150 мегабайт в секунду, в той час як максимальна швидкість передачі даних в IDE менше і досягає 130 мегабайт в секунду.

Жорсткі диски з роз’ємом IDE підключаються до материнської плати за допомогою шлейфа на 40 або 80 контактів. Шлейфи можуть мати кілька штекеровов, один з яких підключається до роз’єму на материнській платі, а інші приєднуються до жорстких дисків, причому, працювати одночасно кілька жорстких дисків цього покоління можуть під певним протоколом, а системою буде обрано первинне і вторинне пристрій.

Роз’єм SATA

Цей роз’єм призначений для використання перехідника IDE-SATA, для підключення до материнської плати. На відміну від попередньої версії інтерфейсу, підключення SATA володіє більшою швидкістю передачі даних.

Так як інтерфейс SATA послідовний спосіб передачі даних здійснюється шляхом передавання одного біта за одним безперервним потоком, в той час як попередній варіант підключення до материнської плати володів паралельним інтерфейсом, що передає дані з певної кількості бітів одночасно.

Крім прискореної передачі даних інтерфейс може похвалитися зниженим енергоспоживанням, що спричинить збільшення терміну експлуатації у зв’язку з зменшеним тепловиділенням.

Різниця з застарілою версією полягає і в самих роз’ємах: у PATA було 40 контактів, а SATA демонструє всього сім. До того ж вдосконалений кабель забезпечує підвищену міцність при багатократних підключень.

Якщо стара версія передбачала максимальну кількість підключаються жорстких дисків у кількості двох штук за допомогою одного шлейфу, то в SATA є можливість забезпечити роботу кожного пристрою окремо, підключивши їх до материнської плати окремими кабелями.

Різновиди і серії SATA

Щоб підключити інтерфейс SATA, буде потрібно два кабелі, один з яких буде приєднаний до материнської плати, а інший – до блоку живлення. Якщо використовувати старий інтерфейс, то знадобиться перехідник IDE-SATA. Іноді для підключення до блоку живлення використовується чотирьохконтактний кабель Molex (“Молекс”), який подає напругу 12 і 5 вольт, ширина проводу становить 2,4 див.

Перше покоління SATA зараз мало де використовується, так як її шина працювала на 1,5 гігагерца, а швидкість обміну даними була всього 150 мегабайт в секунду.

Наступне покоління, яке вперше з’явилося в 2004 році, зовні нічим не відрізнялося від попередньої версії, однак частота шини була збільшена до 3 гігагерц, а пропускна спроможність зросла вдвічі, тобто до 300 мегабайт в секунду.

Третє покоління, і останнє, стало доступно в 2008 році. У кращих традиціях цього інтерфейсу була збільшена швидкість передачі даних в два рази, а саме – до 600 мегабайт в секунду.

Модифікації SATA 3

Так як третє покоління було останнім, а технології не стоять на місці, то було випущено дві модифікації даного роз’єму, які працюють з перехідниками на жорсткі диски IDE-SATA.

SATA 3.1 став доступний в 2011 році і отримав нововведення, яке активує протокол, що дозволяє не споживати електроенергію в сплячому режимі. Передача даних залишилася на тому ж рівні, що і у базового третього покоління.

Друга модифікація, яка носить назву SATA 3.2, також відома як SATA Express. У 2013 році розробники даного роз’єму вирішили поєднати два сімейства інтерфейсів – це PCIe і SATA. В роботі двох інтерфейсів базовим прийнято вважати PCIe, так як його швидкість передачі даних набагато вище, що йде на користь SATA.

Що таке eSATA?

Цей інтерфейс був визначений в окрему групу, оскільки його завдання – підключення пристроїв, які є зовнішніми. Для кращого визначення заголовок була додана буква “е”, що означає External, тобто “зовнішній”. Широке застосування нового роз’єму стало популярним з 2004 року.

У першій версії даного інтерфейсу був один суттєвий нюанс, який полягав у придбанні окремого кабелю для об’єднання пристроїв. Надалі, коли була випущена модифікація eSATAp, з’явилася можливість підключати його через кабель USB 2.0, а дані могли передаватися з напругою 12 і 5 вольт.

Опис перехідника

Коли стало ясно, що з себе представляють обидва роз’єми, можна розібратися, як підключити перехідник IDE-SATA. Отже, якщо в наявність є оптичний привід IDE, який необхідно підключити до сучасної материнської плати, то можна скористатися спеціальним перехідником.

Більшість материнських плат перехідники IDE-SATA використовують в обох напрямках. Іншими словами, якщо обладнання нове, а плата стара, то перехідник стане ідеальним рішенням проблеми, і навпаки.

Підключення IDE-SATA

Отже, на перехіднику розташовано чотири роз’єми, кожен з яких виконує свою роль:

• Роз’єм на чотири контакту призначений для підключення живлення для перехідника.
• Перший роз’єм SATA використовується в якості підключення аналогічного пристрою до застарілої материнській платі.
• Другий роз’єм SATA розрахований на підключення до пристрою IDE від більш сучасного варіанту материнської плати.
• Останній роз’єм – це 40-контактний IDE інтерфейс, який підключається до відповідного шлейфу.

Для того щоб не заплутатися і грамотно скорегувати роботу перехідника, інженери встановили на ньому контролер, який потрібно перемикати у відповідності з обраним режимом роботи. Після цього перехідник IDE-SATA для DVD-приводу буде працювати ідеально.

Рішення для портативного комп’ютера

Підключення вінчестера ноутбука на шлейф IDE проводиться за допомогою перехідника IDE на SATA 2.5 3.5.

Якщо в стаціонарному варіанті перехідник був необхідний для того, щоб продовжити життя старим жорсткого диска, то в цьому випадку він відіграє роль кабелю передачі даних. Справа в тому, що при купівлі нового ноутбука можна зіткнутися з такою проблемою як переміщення інформації зі старого жорсткого диска на новий. Саме для цього був винайдений перехідник з IDE на SATA для ноутбука.

Процес підключення

Для стандартної передачі даних з одного жорсткого диска на інший цілком підійде рішення, в якому використовується шлейф для підключення до стаціонарного ПК. Шлейф одним кінцем підключається до жорсткого диска IDE, а іншим кінцем приєднується перехідником до SATA.

Перехідник такого формату однозначно підійде для тих, хто полегшує свій ноутбук, використовуючи тільки зовнішні оптичні приводи, так як вбудований привід відсутній.

Визначення інтерфейсу на материнській платі

Отже, перш ніж купувати новий жорсткий диск, спочатку уточніть, яку версію підтримує материнська плата.

Перший спосіб – це скористатися інтернетом і вийти на сайт виробника материнської плати, де в її характеристиках буде вказана не тільки серія роз’єму, але і їх кількість.

Другий спосіб – візуальний: вам доведеться пошукати на самій материнській платі уточнюючі написи поруч з роз’ємами для жорстких дисків.

Наступний спосіб визначення – це використання спеціальної програми тестування жорстких дисків, яка називається CrystalDisk Info. Вона здатна дати повний опис використовуваного жорсткого диска, розповісти про його характеристиках і робочому стані, наочно показати, в яких режимах працює і який підтримує.

Якщо так сталося, що придбаний за незнання жорсткий диск не відповідає заданому гнізда, то не потрібно його моментально повертати. Саме для таких випадків були створені перехідники від одних версій для інших.