У сучасному лексиконі поняття бобир зустрічається рідко і асоціюється в основному з холостяцьким життям. Тоді чому віє від нього такий сумом, тугою і безвихіддю? Насправді бобир — це не тільки холостяк. Справжнє значення слова втрачено за непотрібністю. Адже часи бобыльщины, на щастя, пройшли, залишилися в далекому минулому.

Походження слова «бурлака»

Поняття це настільки давнє, що лінгвісти так і не змогли встановити його точну етимологію.

Найпростіша, вона ж найбільш вірогідна версія походження співвідносить слово «бурлака» з звичайними бобами — їжею для бідняків. Але навіть на такий пайок треба було заробити. Звідси другий варіант: шведським словом boabyle в старовину називали найманих працівників, готових на найбільш тяжка праця за їжу чи одяг. Зрозуміло, що ні даху, ні сім’ї у них не було, і більшість вели жебрацьке існування.

У будь-якому випадку бобилі з’явилися на Русі в далекому XV столітті, про що свідчать літописи, і долю цих людей можна тільки поспівчувати.

Кому на Русі жилося гірше всіх? Звичайно, бобылям

Були на Русі селяни з клаптиком землі і хатинкою, які хоч і сплачували оброк (тягло), але жили більш-менш стерпно. А були люди бестягольные або безземельні, влачившие жебрацьке існування, настільки бідні, що взяти з них було нічого, і вони не обкладалися податком. Так з’явилося поняття бобир — це людина, у якого ні кола, ні двора, ні перспектив.

Щоб не померти з голоду, вони наймалися на різного пологи роботи. У сільській місцевості займалися землеробством, у містах ремеслом. Власного житла вони не мали, ночували в богадільнях. Своїм роботодавцям вони платили особливий вид оброку — бобыльщину, але, що справедливо, її розміри були наполовину менше того, що віддавали господарям звичайні селяни.

Якщо найманий робітник обзаводився власним двором, він починав нести повноцінну грошову повинність і переставав вважатися бурлакою. Це в корені змінювало ставлення до людини, адже тих, хто мав «податкову знижку», в народі недолюблювали. Тоді ж бобылками називали бідних жінок, в основному вдів. Вони перебивалися випадковим заробітком і коротали життя на задвірках. Якщо у такої жінки був дитина, його звали бобыленком. Так було в старовину.

На початку XVIII століття стан бобылей повністю злилось з селянством. Цей термін зник з літописів, але залишився в обігу зі своїм сумним значенням. Бобылями продовжували називати людей незаможних, втрачених, нікому не потрібних. І звичайно, стан ізгоїв не залишилося без уваги людей мистецтва.

Бобилі на полотні, в віршах і прозі

Люди творчі небайдужі до всього, що відбувається, наприклад, знаменитий російський художник Василь Перов більшість своїх полотен присвятив простим людям. Одним з таких творів мистецтва стала до болю реалістична картина «Гітарист-бурлака». Образ самотнього чоловіка, живописцем створений в далекому 1865 році, навіває безсмертні рядки з пісні Висоцького: «Поговори хоч ти зі мною, подруга семиструнна…», адже людині на картині нічого не залишається, як пити гірку і дивитися на світ згаслим поглядом.

Сергій Єсенін присвятив своїй сестрі Катерині чудовий розповідь «Бобир і Дружок», який написав в 1917 році. Тут описується справжня дружба самотньої людини і пса, історія проста, але дивно прониклива.

До речі, у революційно налаштованої Росії з’явилося ще одне значення слова «бурлака»: так почали називати представників пролетаріату, яким нічого було втрачати, крім своїх ланцюгів.

У 1941 році Борис Пастернак написав вірш «Бурлака», в якому передав власні почуття: страждання, невизначеність і самотність. До початку війни знаменитому поетові виповнився 51 рік, і він дуже переживав, що в силу віку його не взяли на фронт.

Так уявляли бобылей великі письменники, поети і живописці, проте в наші дні головними синонімами цього слова залишаються «одинак» і «холостяк», а поняття бідності залишилася в минулому.

Знамениті бобилі наших днів

Живе самітником — так сьогодні говорять про неодружених чоловіків незалежно від їх соціального положення. Іноді мова йде про людей далеко не бідних, але з якихось причин не бажають зв’язувати себе шлюбними узами, наприклад:

• Павло Дуров: один з творців соцмережі «ВКонтакте», доларовий мільярдер;
• Лоренцо Боргезе: 45-річний італійський принц, безуспішно намагався знайти супутницю життя навіть на ТБ-шоу «Принци шукають дружин»;
• Ян Кум: програміст українського походження, один із засновників Whatsapp, людина, чий статок оцінюється в 1 млрд доларів;
• Зак Ефрон: популярний голлівудський актор з багатою фільмографією і мільйонним річним заробітком.

Сучасні бобилі — це необов’язково ті, кому нікуди дівати гроші. Проте термін закріпився саме за неодруженими чоловіками, а жебраків і бездомних сьогодні називають бомжами. Ось вони якраз заслуговують жалю і співчуття.