Фразеологізм «незважаючи на особи»: значення і походження

Фразеологізм «незважаючи на особи», по суті, є книжковим виразом. Він, як і багато інші прислів’я та приказки, прийшов до нас з Біблії. При цьому його нерідко вживають і в сучасній розмовній мові. Але чи завжди правильно? Яке його істинне значення, і з чим пов’язано його походження? Детальніше про фразеологізмі «незважаючи на особи» можна дізнатися зі статті.

Гріх небезсторонності

Перш ніж приступити до безпосереднього розгляду значення фразеологізму «незважаючи на особи», необхідно сказати про тісно пов’язане з ним поняття, яке йому протиставляється. Це – небезсторонність. Під ним розуміється так зване человекоугодничество. Воно виражається в перевазі однієї людини до іншої або до інших в залежності від можливості отримання особистої вигоди. В той же час це і приниження людини на підставі якихось власних міркувань, оцінок, суджень.

Коли одних людей поважають за їх розум, вплив, освіченість, багатство, вміння вирішувати питання, а інших, які не володіють зазначеними вище перевагами і не можуть принести відчутної вигоди, позбавляють любові та поваги, – це з християнської точки зору вважають гріхом. Це гріх упередженості.

У чому небезпека?

Подібні описаним відносини можна побачити в родині, де є улюблені і нелюбимі діти, на службі – між начальником і підлеглим, в суспільстві – між бідними і багатими. Чому в християнстві засуджується небезсторонність?

В основі упередженості завжди лежить марнославство і певна вигода. Людина шукає слави від тих, хто наділений владою, чекає від них особливого схвалення. Він боїться знеславлення і негативної оцінки оточуючих. Тобто небезсторонність – це не боязнь Бога, а схиляння перед значущими людьми.

У зв’язку з цим думка оточення стає більш важливим, ніж закони Божі. Стає неможливим дотримання однією із заповідей – «возлюби ближнього». Цьому заважає гріх дивиться, адже через нього гарне ставлення проявляється тільки до важливим і потрібним людям. Саме проти цього і спрямований фразеологізм «незважаючи на особи».

У апостола Павла

Один з варіантів фразеологізму «незважаючи на особи»знаходиться в посланні апостола Павла, адресованому галатів. Він каже, що для нього в знаменитих, якими б вони не були, немає нічого особливого. Адже Бог не дивиться на обличчя людини. Під знаменитими тут маються на увазі шановні представники церкви, апостоли знали Христа.

Апостол Павло, покликаний на служіння Богу, був талановитим проповідником і неабияким оратором, але в числі обраних учнів Спасителя не складався. Деякі апостоли були збентежені цією обставиною, і в зв’язку з цим Павло обґрунтовував і захищав своє право на проповідь.

Тому він і сказав, що Бог не дивиться на обличчя людини. Тобто не дивиться на його зовнішнє становище, а звертає увагу на внутрішні гідності. А значить, в середовищі проповідників всі апостоли рівні. В результаті Павло був визнаний християнським проповідником.

У апостола Якова

Вираз, подібне вивчається, зустрічається і в посланні цього отця церкви. Він закликає мати віру в славу Господа Ісуса Христа, незважаючи на особи. Тобто необхідно творити справи віри абсолютно для всіх людей, а не виключно для тих, хто симпатичніший, ближче, хто знаходиться на більш високому щаблі суспільної драбини.

Засуджуючи гріх дивиться, апостол згадує одну з головних заповідей про любов до ближнього. Яків попереджає, що якщо людина поступає з небезсторонністю, то він чинить гріх і виявляється злочинцем перед законом Божим.

На закінчення розгляду фразеологізму «незважаючи на особи» потрібно відзначити, що його варіанти часто зустрічаються і в Старому, і в Новому Завітах. У російській літературі це вираз було вперше використано поетом Гавриїлом Державіним. Його вірш під назвою «Володарям і суддям» містить рядки, де є слова, що закликають: «На обличчя сильних не дивитися…».

Зі сказаного можна зробити висновок про те, що вивчене вираз, незважаючи на його давнє коріння, залишається актуальним і в наші дні.