Напевно кожному автолюбителю знайоме назва Ford Taunus. Це не якась окрема модель. Це назва цілого ряду автомобілів, які випускалися в період з 1939 по 1942 рік, а в подальшому – з 1948-го по 1982-й.

Складно розповісти про кожній моделі в подробицях. Але ось про найбільш цікавих повідати варто.

Початок історії

Ford Taunus з’явився в довоєнний час, в 1939 році. Перший автомобіль являв собою дводверний седан з мотором, вырабатывавшим 34 к. с., а також з карбюратором Solex 26 FI.

Відразу ж випустили у світ модифіковану модель, відому як Taunus Spezial. Її особливістю був селектор КПП, розміщений на рульовій колонці.

Для тих років автомобіль був дійсно потужним. Він міг розганятися до 105 км/ч. Однак було випущено зовсім невелика кількість моделей. Почалася війна і виготовлення машин припинилося.

Відновлення виробництва

Коли війна закінчилася, було вирішено продовжити випускати Ford Taunus. Новинка отримала химерний дизайн, за що її прозвали «горбокоником». Двигун встановили об’ємом 1,2 літра.

Це сталося у 1948 році. Вже в 1952-му автомобіль вирішили модернізувати. Нова версія вийшла в світ під назвою Ford Taunus 12М. Потужність двигуна, встановленого під капотом, становила 38 л. с. До 100 км/год машина розганяється за 35 секунд.

Пропонувалася модель, до речі, у двох версіях – покупці вибирали між кабріолетом і седаном. А в 1953-му з’явився ще й універсал. Також стали встановлювати 3-ступеневу КПП, яку через 4 роки оснастили синхронізаторами; 4-швидкісна коробка з’явилася в 1954-м.

Розвиток технологій

У 1955 році в світ вийшов Ford Taunus, фото якого наведено нижче. Йому дали позначення «15М». Під капот встановили силовий агрегат об’ємом 1,5 л. З допомогою цього двигуна вдалося збільшити швидкість до 130 км/ч.

Через 2 року з’явилася модель більш високого класу – 17М. Під її капотом стояв 1,7-літровий 60-сильний мотор. Також з особливостей можна відзначити підвіску «МакФерсон» і наявність ззаду телескопічних амортизаторів.

Потім було прийнято рішення оновити модель 12М. Дизайнери спростили форму капота, перенесли поворотники на радіаторну решітку, збільшили кількість молдингів. 1,2-літровий двигун замінили мотором об’ємом 1,5 л.

У 1960-му оновили модель 17М. Кузов зробили більш аэродинамичным, внаслідок чого він отримав назву «ванна». Версія пропонувалася відразу з трьома двигунами V4 – на 40, 50 і 65 л. с. до Речі, саме на цій моделі вперше застосували передній привід. А через 3 роки машини стали комплектувати системами вентиляції і обігріву.

У 1964-му вийшла нова лінійка моделей. На них почали ставити мотори потужністю 60, 65, 70, 85 і 90 л. с. І саме в цій лінійці з’явився купе Ford Taunus.

У 1967-му випустили автомобілі з двигунами на 108 і 125 л. с. З’явилася автоматична КПП і 5-швидкісна «механіка».

Цікаво, що моделі, що виходили у період з 1964 по 1967 рік, були останніми автомобілями, у яких символіка «Форд» розміщувалася на правому крилі у вигляді акуратного шильдика. А ще це покоління було п’ятим, яке корпорація розробила «з нуля».

Особливості 17M

Ця версія заслуговує окремої уваги. Її зовнішній вигляд, якщо бути точніше. Тому що дана модель Ford Taunus серйозно відрізнялася від інших автомобілів.

У неї не було ні хромованих деталей, ні яскраво виражених плавників. Зате з’явився універсал, який спочатку мав високо підняті на задню крайку ліхтарі оригінальної форми.

Ще варто відзначити, що ательє під назвою Karl Deutsch прийняло рішення випустити невелику кількість кабріолетів і купе. А ще частина цих автомобілів надалі переобладнали в пікапи. Але вони отримали поширення лише в Греції та Південній Африці.

На сьогоднішній день майже 670 тисяч випущених автомобілів на ходу знаходиться всього кілька сотень. І ці моделі дуже цінні. Адже 17M як і раніше вважається етапної моделлю в плані екстер’єру і викликає величезний інтерес як олдтаймер.

1970 роки

Виробництво продовжує розвиватися. З’являються 4-циліндрові мотори з верхнім розподілвалом, розробники проектують новий несучий кузов, починають формуватися різні комплектації і варіанти виконання.

Особливо популярними стають версії купе. Автолюбителі оцінили характерний скіс задній частині даху, злегка занижений кузов і гнуті бічні скла без кватирок.

У 1973-му змінили приладову панель, встановили квадратну оптику. Машина стала популярної, але вже в 1975 Ford Taunus трохи застарів, так як стали пред’являтися підвищені вимоги до машин.

Тому вже в 1976-му випустили нове покоління, що відразу ж привернуло увагу своїм переробленим дизайном та інноваційними технічними рішеннями. Автолюбителям пропонувалося 6 різних комплектацій, двигуни потужністю від 54 до 107 к. с., варіанти з МКПП і АКПП.

Зовнішній вигляд, до речі, вийшов спірним. Не всім сподобалося те, що дизайн став ще більш суворим і простим. Але нововведення оцінили всі: гумові накладки на бамперах, пластикова радіаторна решітка з від’ємним нахилом, прямокутні фари. Вид однозначно змінився.

Останнє покоління

Воно вийшло в період з 1979 по 1980. Ford Taunus знову постав перед публікою в оновленому вигляді. Фари з покажчиками поворотів стали ширше, змінилася форма заднього бампера і фар. Пропонувалися варіанти лише в двох типах кузова – седан і універсал.

Двигуни пропонувалися об’ємом від 1,3 до 2,3 літри. Потужність становила від 58 до 114 кінських сил відповідно.

Виробництво було вирішено завершити в 1982 році. Тоді в світ уже вийшов знаменитий Ford Sierra, який швидко завоював увагу автолюбителів. Хоча на деяких заводах виробництво моделі Taunus тривало аж до 1984-го (в Аргентині). А в Туреччині її випускали до 1994 року, навіть в кілька модернізованому вигляді. Але в салоні було багато пластику, а приладову панель все одно встановлювали від «Сиерры».