Виродки (1932) — кіно, де просто в принципі немає позитивних героїв. Після початку перегляду з’являються якісь симпатії. Одним, скривдженим долею, співчуваєш, інших сприймаєш лиходіями.

Але дуже скоро сюжет починає розвиватися таким чином, що відношення змінюється на прямо протилежне. Фатальна красуня, виявляється, виношує підступні плани, а невинні жертви потім мстять з такою жорстокістю, що це перевершує всяке вероятие. І розумієш, що життя не буває чорно-білою. У ній завжди є відтінки і півтони, які, власне, і визначають наше ставлення до світу.

Подібних бродячих труп на початку минулого століття разъезжало по Європі сотні. Як і по Америці, втім. Кілька екзотичних тварин, дресирувальник, атлети, акробати, жонглери та клоун.

Ще одним неодмінним атрибутів цирку того часу були люди з фізичними відхиленнями або вродженими патологіями. Вони виходили на арену, щоб глядачі сміялися над їх потворністю. З іншого боку, вони знаходили в цирку хоч якась подоба нормального існування. Поза його стінами таких людей вважали негідними життя.