Передача теоретичних знань про навколишній і формування практичних навичок життєдіяльності у дітей та молоді — процес тривалий і досить складний. Він об’єктивно необхідний, так як забезпечує саме існування людського суспільства, і суб’єктивно, оскільки необхідний кожному індивіду для повноцінної соціалізації.

Чому вчить дидактика

Опис дидактики — мистецтва навчання — вперше зробив Вольфганг Ратко ще в XVI столітті.

Цей німецький учений описав общедидактические принципи навчання, ніж дав відповіді на головні питання педагогіки того часу: чого слід навчати дітей і як це робити. Нинішня дидактика вирішує більший і складніший коло освітянських проблем учнів з урахуванням їх віку, стану здоров’я, одержання освіти, особистісних якостей.

Рішення освітніх завдань неможливо без дотримання дидактичних законів, правил, принципів, без точно підібраних методів. При появі новаторських програм дидактика прогнозує їх результативність з наукової точки зору і обґрунтовує або відкидає необхідність введення в педагогічну практику.

Результативність навчання піддана впливам зовнішніх і внутрішніх процесів, що відбуваються в суспільстві, у світовій педагогічній науці. Однак існують відносно стійкі умови, які називаються закономірностями навчання. Порушення цих умов призводить до невиконання завдань освітнього процесу.

Закономірності навчання

Результативність процесу навчання залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів, які можна назвати його закономірностями. Порушення цих умов призводять до невиконання завдань освітнього процесу.

1) Зовнішні (тобто не залежні від учня) закономірності:

• цілі і сам зміст навчання формуються в залежності від потреб і рівня розвитку суспільства;
• його обсяг, повнота і якість залежать від матеріального і методичного забезпечення освітнього процесу;
• наявність та вирішення не тільки пізнавальних, але і виховних і розвиваючих завдань;
• обов’язкове поєднання теоретичного навчання з формуванням практичних навичок і вмінь.

2) Внутрішні закономірності навчання (які залежать від якостей особистості викладача і учня):

• врахування рівня підготовленості учнів, наявності або відсутності знань і навичок;
• вплив характеру взаємин між учителем і учнем на результати;
• залежність якості навчання від професіоналізму навчальної та ступеня зацікавленості одержує знання;
• облік індивідуальних особливостей учня (психологічних, фізичних, розумових) і підбір спеціальних підходів до організації навчання.

Названі загальні закономірності навчання існують об’єктивно і повторюються в будь-якому виді діяльності, де воно здійснюється. Приватні закономірності навчання можуть відрізнятися від загальних, що диктується специфікою змісту навчального матеріалу та умов його викладання.

Що таке принципи навчання

Методичні принципи навчання — це основні правила, формулирующие суттєві вимоги як до змісту, так і до організації навчання. Вони випливають із закономірностей педагогічного процесу, і їх порушення ведуть до його неефективності.

Будь-освітній процес базується на таких загальнодидактичних принципах:

• науковості, зв’язку з життям, практикою;
• наочності (допомагає візуально сприйняти абстрактні поняття і явища);
• природовідповідності, врахування особистих особливостей учнів;
• стимулювання розумової активності, самостійності під керівництвом педагога;
• доступності пізнавального матеріалу;
• логічності, системності, наступності навчання;
• його виховує характер.

Випливають із закономірностей освітнього процесу принципи також зазнають змін, якщо перетворюються соціальні, наукові, ідеологічні установки в суспільстві.

В чому суть педагогічного мистецтва?

Фахівець, що займається навчанням дітей чи дорослих, повинен мати міцну теоретичну підготовку в області технології викладання. У цій справі немає дрібниць.

Недотримання закономірностей і принципів навчання, їх частини, загрожує відсутністю значимих мотивів, труднощами в розумінні теорії і несформованістю навичок і умінь. Тобто такий навчальний процес не виконує соціальне замовлення суспільства на всебічно підготовленого до життя людини.

Багатющий набір професійного інструментарію вчителя розроблений і описаний у працях педагогів-новаторів і випробуваний на практиці.

Завдання педагога нового покоління — вибрати той інструмент, який необхідний для сьогоднішнього конкретного учня з усіма його індивідуальними особливостями. Це процес творчий, що вимагає гнучкості, педагогічного чуття, варіативності застосування теоретичних основ дидактики. В цьому і полягає педагогічне мистецтво.

Мотиви

Навіть дуже строго дотримуватися закономірності і принципи навчання не гарантують високої якості, якщо в учнів не сформовані мотиви. Мотив — це та причина, яка змушує людину будь-якого віку гризти граніт науки з подвоєною ретельністю. Інакше все усвідомлюється як непотрібне, зайве.

Мотиви численні, переплітаються між собою, можуть з’являтися і згасати, бути змінені. Вони бувають усвідомленими, реальними і неусвідомленими, то є незрозумілими для самого учня.

Соціальні мотиви випливають із розуміння значення знань не тільки для себе, але і для суспільства: почуття відповідальності лежить в їх основі.

Особисті мотиви стимулюють старанне вчення через перспектив отримати добре оплачувану роботу, зайняти чільне місце в класі, в школі, потім в суспільстві.

Пізнавальні мотиви характерні для тих, хто цікавий, хоче багато знати, кому цікавий сам процес здобування знань.

Вчитель, поважай учня!

Хороший дидактик не тільки добре знає методи і форми, цілі та завдання, закономірності і принципи навчання, але є ще й хорошим психологом.

Він вміє підштовхувати кожного свого учня на свідоме, зацікавлене оволодіння знаннями, на вольове подолання перешкод. При цьому виключаються грубий тиск, примус до навчання — це зробить його огидним, а вчителі – ворогом. Результат — порушення принципу добровільності навчання, закономірно проявляється залежність його результатів від відносин між педагогом і учнем.

Вивчення особистих якостей учня, врахування його бажань і планів на майбутнє, демонстрація шанобливого ставлення, заборона на прояви особистої неприязні до нього, визнання його досягнень і переваг, організація всебічної допомоги у навчанні (а іноді і поза навчання), а також дотримання закономірностям та принципам навчання зроблять шкільну атмосферу психологічно комфортною. У такій школі він не захоче бути «останніми» учнем…