У статті описується протокол DHCP, і наводяться приклади конфігурації в операційних системах сімейства Windows 7 — 10, Windows Server 2008 R2 – 2016, CentOS/RHEL, Ubuntu.

DHCP – це протокол динамічної конфігурації хостов (Dynamic Host Configuration Protocol) розроблений для передачі мережевих налаштувань. Ґрунтується на клієнт-серверній архітектурі, застосовується для автоматичного налаштування мережевих інтерфейсів комп’ютерного та мережевого обладнання, а також для пристроїв, що підтримують завантаження по мережі. До основних передаються параметрами відносяться – IP-адреса, маска, шлюз, DNS. Сервер DHCP може передавати додаткові опції в залежності від вимог клієнта і мережевого оточення.

Розподіл адрес

У службі DHCP передбачені ручний, автоматичний і динамічний способи видачі адрес. Ручний метод заснований на резервуванні однієї IP клієнта для конкретної фізичної адреси (MAC). Зручність полягає лише в тому, що налаштування інтерфейсу клієнта відбувається автоматично і IP видається на постійне використання. У разі автоматичного виділення – сервер призначає IP вже з заданого пулу адрес. При динамічному – мережевий адресу видається на певний час, при цьому служба гарантує, що до закінчення встановленого інтервалу часу ця адреса не буде виданий іншому клієнту. У цьому випадку період часу, що називається часом оренди (lease time).