Дев’ятнадцятирічна Аллісон Краузе!

Символ пацифізму, героїня хіпі, студентка, загибла, жертва режиму, сотні слів і визначень, кожне об’єднане одним єдиним фактом – вона не почує жодного з них. Не зможе спростувати, не зможе погодитися.

Мертва Аллісон Краузе – жертва розстрілу в Кентському університеті.

Війна у В’єтнамі

Війна у В’єтнамі – одне з найбільших зіткнень в світі двадцятого століття, після закінчення Другої світової війни. Почалася як громадянська війна в Південному В’єтнамі, незабаром вона втягнула в свої події і Північний В’єтнам. Становище ускладнювалося тим, що за спинами обох осколків В’єтнаму стояли куди більш великі гравці: антикомуністичний Південний В’єтнам отримав підтримку США і військового блоку CEATO, а комуністичний Північний В’єтнам мав в якості опори СРСР і КНР. Незважаючи на те, що на початку боку шукали способи мирного врегулювання ситуації, до згоди дійти не вдалося.

2 вересня 1965 року почалася найтриваліша бомбардувальна кампанія авіації США після Другої світової війни — операція «Гуркіт грому», яка відкрила регулярні бомбардування Північного В’єтнаму американськими літаками. Вже до кінця року на боці Південного В’єтнаму воювало майже двісті тисяч американських солдатів. Незабаром їх число перевищить півмільйона. Сторони конфлікту не просто безжально знищували один одного, але і вторглися на території Лаосу і Камбоджі, грубо порушивши нейтралітет цих країн.

Розстріл в Кентському університеті

Аллісон Краузе — жертва 4 травня 1970 року, коли поліцейські, які прибули, щоб розігнати антивоєнну студентську демонстрацію, з невідомих причин, так і не висвітленим і не виправданим за минулі п’ятдесят років, відкрили вогонь справжніми патронами по натовпу.

«Я думав, що вони використовують холості патрони. Коли я підняв камеру, то помітив, що один солдат націлився прямо в мене. Я сказав сам собі: «Я сфотографую це», і тут пролунав постріл. В ту ж секунду хмарка пилу відокремилося від статуї поруч зі мною, а куля відскочила від неї і застрягла в дереві.

Я навіть випустив камеру, коли зрозумів, що патрони справжні».

— Джон Філо, володар Пулітцерівської премії за фотографії з місця розстрілу, очевидець і учасник подій. Витяг з інтерв’ю CNN 4 травня 2000 року

Це сталося всього через кілька днів після вторгнення американських військ у Камбоджі. Хвиля протестів прокотилася тоді по всіх штатах, але пам’ятним залишився саме розстріл в Кентському університеті — перший з усіх, що закінчився кров’ю і болем. Дев’ять студентів будуть поранені в той день співробітниками Національної гвардії Огайо. Четверо студентів, що опинилися в той день у дворі університету, вже ніколи не зможуть повернутися в аудиторії і не зможуть прийти додому. Їх імена: Джеффрі Гленн Міллер, Вільям Нокс Шредер, Сандра Лі Шойер, Аллісон Краузе. Шістдесят сім пострілів було зроблено за тринадцять секунд.

Ще до розстрілу звучали слова губернатора, звинувачує студентів у тому, що ті коричневорубашечники (це значить — фашисти) і покидьки суспільства. Оцініть іронію — бастують проти війни фашисти.

Незабаром після подій викладачка місцевої школи стала відома промовою про те, що вони заслуговують бути вбитими. Кожен, хто не схожий на інших, хто має довге волосся і ходить босоніж, і при цьому сміє з’являтися в такому місті, як Кент — заслуговує бути вбитим.

Чому Аллісон? Чому з них чотирьох вона стала символом цього протесту?

Тому що за кілька днів до розстрілу, коли кампус Кентського університету вже був окупований національною гвардією своєї ж країни, вона вклала квітка в дуло зброї, спрямованого на неї. Ніхто не вірив, що будуть стріляти. І вона не вірила.

Тому саме про неї, про Аллісон Краузе, вірш Євтушенка звучить.

Реакція спільноти

Розстріл в Кенті — загибель Аллісон Краузе і трьох інших студентів — відгукнувся хвилею протестів прокотилася по США. Студентські марші пройшли в сотнях інших кампусів, сотні інших кампусів виявилися закриті. Кампус в Огайо був закритий на шість тижнів.

Торжеством протесту став десятитисячний марш — похід на Білий Дім у Вашингтоні.

Зараз розстріл в Кенті нерозривно пов’язаний зі злочинами В’єтнамської війни.

Через десять років боротьби і судових засідань сім’я Аллісон отримала п’ятнадцять тисяч доларів компенсації і вибачення від влади. У 2010 році в Кентському університеті знову діяв трибунал, який збирає інформацію про події тих днів.

Квіти краще куль

У 1971 році був знятий фільм, названий її ім’ям. Слова, загублені дівчиною, стали ключовими для всіх пацифістських рухів другої половини XX століття.

У Росії найвідомішим твором за мотивами подій є вірш Євген Євтушенко. І знову — слова стають лейтмотивом подій на десятиліття вперед.

«Не даруйте квітів державі, де правда карається!»

Суспільство винесло свої уроки, але кожен продовжив свій шлях. Тільки шкода, що Аллісон Краузе не побачить і не зможе зрозуміти, ким стала для цілої епохи.

Та сама шепнувшая Аллісон Краузе: «Квіти краще куль».