Сонячна система складається з центральної зірки – Сонця і космічних об’єктів, що обертаються навколо нього. Всього налічується 8 планет. Уран і Нептун більш дрібні, Сатурн і Юпітер найбільш масивні. Незважаючи на те, що вчені вже кілька сотень років спостерігають за ними, зроблено безліч відкриттів, багато хто не так добре знають про космос.

Вчені не так вже багато знають про те, що оточує нашу планету, т. к. надпотужні телескопи з’явилися не так давно, також як і космічні апарати. Але те, що нам відомо, не може не вражати, оскільки багато речей для нас не зовсім зрозумілі, наприклад те, що поверхня планет може бути нетвердою.

Представляємо вам список з 10 цікавих фактів про планетах Сонячної системи для дітей, учнів 4 класу – дивовижні і нові наукові відкриття.

10. Меркурій – колишній супутник Венери?

Сучасні вчені не змогли зафіксувати природні супутники Венери, хоча є відомості, що до 1770 року неодноразово їх спостерігали близько цієї планети.

Зараз немає доказів, які б підтверджували, що у цієї планети коли-небудь були супутники, але фахівці не виключають таку можливість. Куди ж вони зникли? Є дві гіпотези.

Згідно з однією, супутник був, але з-за приливних сил Сонця він наблизився до Венери, вона притягнула його до себе, і він зник, не залишивши сліду. Якби в цей час були найпотужніші телескопи, вони б зафіксували цю потужну катастрофу.

За іншою версією, Меркурій – колишній супутник Венери. Але він з якоїсь причини відокремився від неї і став самостійною планетою. Є кілька теорій, що пояснюють це. За однією з них, Меркурій зіткнувся з кометою чи астероїдом. У другій він придбав власну орбіту з-за сонячного тяжіння.

9. Венера «загоряється» на небі під час заходу на Землі

Венера – найяскравіший об’єкт на небі, т. до. вона набагато ближче до Землі. Тому саме за нею спостерігали перші астрономи, на неї вперше вирушили космічні апарати.

Без телескопа можна розгледіти 5 планет. Це Меркурій, Марс, Сатурн, Юпітер і Венера. Але бувають періоди, коли і вони пропадають на вечірньому небосхилі. Але легше всього розгледіти Венеру. Потрібно лише подивитися на небо в сутінки, після заходу сонця або на світанку. Це найбільш яскрава і велика зірка, на тлі якої інші здаються більш бляклими. Вона світить білим світлом.

8. Гравітація в різних частинах Землі різна

Гравітацією називають поле сили тяжіння, воно з’явилося з-за відцентрової сили, викликаної її добовим обертанням, і тяжінням нашої планети. Гравітація в різних частинах Землі різна.

У 2009 році був запущений супутник GOCE на максимально низьку орбіту. Він допоміг скласти карту гравітації Землі. Різні регіони на нашій планеті мають різну масу і щільність, відповідно і гравітація там різна, оскільки вона залежить від маси. Чим більше маса об’єкта, тим з більшою силою впливає гравітація.

З-за відцентрової сили тяжіння на екваторі менше, ніж на полюсах. Із збільшенням висоти сила гравітації також зменшується, оскільки збільшується відстань від центру Землі.

7. На Марсі колись була вода

На цій планеті є водні ерозії, схожі на русла річок. Є докази, що по його поверхні довгий час текли річки. У 2012 році були знайдені сліди пересохлого водяного потоку, про що оголосили фахівці НАСА після вивчення фотографій. Там були зображені камені, які могли піддаватися впливу води. Тут були знайдені мінерали, які могли утворитися тільки за допомогою води.

Є безліч інших подібних доказів. Більше того, і в наш час на схилах пагорбів іноді з’являється рідка солона вода, а через якийсь час зникає.

6. Антициклон на Юпітері

В атмосфері Юпітера знаходяться сотні вихорів, тобто круглих обертових структур. Більшість з них (90%) – це антициклони. Вони можуть існувати й кілька днів, і кілька століть. Це залежить від розміру.

Антициклон на Юпітері діаметром від 1 тис. до 6 тис. км існує 1-3 роки. Їх не буває в районі екватора. Зазвичай залишаються на одній і тій же широті, але можуть рухатися по довготі. Швидкість вітру досягає 100 м/с.

Крім звичайних антициклонів виділяють 2, несхожих на інші. Це велика червона пляма (БКП) і овал (ВА). Звичайні антициклони проявляються, як білі овали, а в структурі цих – червоний колір. Він міг з’явитися з-за того, що з-за глибин планети піднімався речовина цього кольору.

Досі не зрозуміло, чому вони утворюються. БКП існує не менш 181 року, можливо, і довше. Воно дуже велике, в ньому б помістилося 3 наших Землі, але до 2004 року воно стало в 2 рази менше. Овал ВА схожий на БКП, але менший за розмірами, його помітили в 2000 році, він утворився після злиття 3 звичайних вихорів, а в 2005 році почав червоніти.

5. Юпітер має 79 супутників і 5 кілець

Юпітер виділяється великою кількістю природних супутників. На даний момент їх налічується 79. Перші з них були відкриті ще Галілео Галілеєм в 1610 році, це 4 найбільших супутника, які називають «галілеєвими». До кінця 1970-их років вже знали про існування 13 супутників, а з 1999 року стало відомо ще про 49.

Про те, що в Юпітера є кільця, вдалося довести в 1979 році. Це система кілець слабка і складається з пилу. Виділяють головне кільце, найяскравіше, шириною 6500 км. Крім цього є кільце-гало, найтовстіше, Паутинное кільце Амальтеи і Паутинное кільце Фіви, саме тьмяне. Останнє – Кільце Гімалії, невелике тонке, як бліда смужка біля супутника Гімалії.

4. Північне сяйво на Сатурні

Не тільки потрапити на іншу планету, але і зробити знімки деяких явищ досить складно, оскільки не завжди вона повертається так, як потрібно, змінюється освітленість, заважають кільця. Але вичікуючи майже 20 років, «Хаббл» зміг зробити унікальні знімки в 2009 році.

Коли Сонце освітлювало відразу обидва полюси, на них можна було спостерігати полярні сяйва. Вони з’являються біля полюсів і горять на висоті 1200 км (на Землі це відстань не така велика, 100-200 км). З’являється воно-за взаємодії сонячного вітру і магнітних полів.

Вчені до цього встановили, що магнітні поля на Сатурні не дуже сильні, яскравих полярних сяйв там бути не повинно, але, тим не менш, вони є, що поставило дослідників в глухий кут. Якщо вдасться пояснити їх походження, то це може привести до нових відкриттів у фізиці.

3. Уран не має твердої поверхні

Уран відноситься до «крижаних гігантів». Але на планеті речовини, з яких він складається, розташовані в мантії, під високим тиском і температурою, тому їх стан – надкритична рідина, тобто такий стан, коли немає різниці між газовою і рідкою формами.

У центрі Урану – кам’яне ядро, потім йде крижана оболонка, а зовні – атмосфера, що складається з водню і гелію. Крижана оболонка не схожа на звичайний лід, вона складається з щільної і гарячої рідини, суміші метану, води, аміаку.

2. Нептун – сама мало вивчена планета в Сонячній системі

Це найвіддаленіша від нас планета Сонячної системи, яку вдалося знайти завдяки математичним розрахункам, тобто довгий час про те, що вона є, не знали. У 1846 році припустили, що вона існує, і незабаром знайшли там, де і передбачалося.

Це сама мало вивчена планета, її всього один раз відвідував космічний апарат, який пролетів поблизу неї в 1986 році. NASA планував запустити в 2019 році апарат «Арго», який повинен був вивчити і Нептун, і його супутник Тритон у 2029 році, але плани не були здійснені.

1. Плутон визначили ряд планет-карликів (астероїдів)

Плутон колись вважався окремою планетою. Але після 1992 року на орбітою Нептуна були виявлені невеликі крижані тіла, схожі на нього розміром, складом і орбітою. Цю частину Сонячної системи назвали в честь Джерарда Койпера.

Плутон був оголошений частиною пояса Койпера, найбільшою. Планетою він став у 1930 році, але з 1992 року цей статус піддавався сумнівам. Вчені довгий час сперечалися, поки в 2006 році не перенесли його в розряд карликових планет.