Цікаві факти про Максима Горького: біографія та історії з життя письменника

Максим Горький – фігура з усіх боків неоднозначна. Письменник відрізнявся скритністю – вважав за краще користуватися псевдонімами – і швидко зневірювався у своїх переконаннях, якщо справа змінювало хід. А таке траплялося часто – життя автора припала на нелегкі для країни часи, в які його ідеалістичні уявлення про світ швидко розбивалися.

У спробах втекти від дійсності він навіть виїхав за кордон, але в зрілому віці повернувся на батьківщину. Зрозуміти його характер повніше допоможуть наступні 10 цікавих фактів про Максима Горького: біографія та історії з життя письменника.

10. Справжнє ім’я – Олексій Пєшков

У своїй творчості Олексій Пєшков вважав за краще користуватися псевдонімами. Найбільш відомий з них – Максим Горький. Ім’я, яке згодом стане класичним для російської літератури, він придумав собі сам.

Максим – так звали його батька, якого він дуже рано втратив. До речі, згодом він так назвав сина, який теж помер у молодому віці. Прізвище з настільки неблагозвучним значенням була обрана письменником із-за того, що у Гірко і непросто проходила його життя, особливо в юнацькі роки. Крім того, і писав він в основному про життя знедолених і нещасних людей.

Деякі свої публікації в журналах літератор також підписував як «Дон Кіхот», «Мирний», «Хтось Ікс» та іншими вигаданими іменами, що мали для нього символічне значення.

9. Літературним наставником вважав Ст. Короленка

Відносини Горького та Короленка налічують майже три десятиліття. У першу ж зустріч молодий письменник помітив, як уважно поставився Короленко, був у ту пору вже відомим, до перших успіхів автора.

Гіркий навіть називав його своїм учителем, адже Короленка уважно читав всі виходять твори письменника і іноді вказував йому на помилки. При цьому, письменник відмовлявся вважати себе наставником і покровителем Горького, вважаючи, що він доб’ється всього сам завдяки таланту.

Дивіться також:  Спогади Черчілля: «Я - англійська осел»

В листуванні, яка зв’язувала двох письменників протягом довгих років, піднімалися гострі питання: особливо інтенсивно вона велася в роки революції та після неї. Після смерті Короленка Гіркий продовжував писати листи його вдові і дітям, підкреслюючи, наскільки важливий для нього був автор все це час.

8. Основна ідея творчості – мрія про «нових людей»

У всіх творах Горького простежується тенденція до опису так званих «нових людей». Герої його оповідань, повістей і романів повинні були пройти через певні випробування, щоб переродитися і стати ідеальними у всьому – від інтелекту до фізичних здібностей. У такому разі їм були підвладні всі можливості в світі, аж до безсмертя.

В реальності ж письменник засмучувався, як сильно люди відрізняються від його уявлень. Особливо сильно його розчарувала революція та жорстокість, з якою народ творив історію.

7. Основоположник жанру соціалістичний реалізм

На початку 30-х років 20 століття з подачі Йосипа Сталіна Горького вперше назвали представником нового жанру – «соціалістичний реалізм». З ранніх своїх творів письменник прагнув відійти від засад класичного реалізму і тяжів до мистецтва, яке б дивилося на життя людей з позицій ідеального майбутнього.

При цьому, по оцінках літературознавців, твори Горького не можна назвати «сухими» книгами соціалістичної спрямованості. Все-таки у них було багато і від романтизму, який автор майстерно комбінував з реалістичної концепції.

6. Був самим видаваним радянським письменником

Якщо на початку своєї кар’єри Горькому доводилося непросто з-за бідності, то з розвитком творчості письменник став жити «на широку ногу». Ще за життя в СРСР автор вважався самим видаваним письменником – його книги розходилися великими тиражами. І донині Гіркий – один із найбільш продаваних» авторів після Пушкіна і Толстого.

Дивіться також:  Цікаві факти про Альберта Ейнштейна: біографія та історії з життя великого вченого

Все це давало письменнику вести богемний спосіб життя, попри те, що в країні лютував голод. Багато коштів забирали і колекції Горького – він захоплено збирав картини і дорогу зброю.

5. Повне зібрання творів становить 60 томів

Відрізняється автор не тільки «тиражностью» своїх творів, але й об’ємом. Літературознавцями підраховано, що повне зібрання всіх творів письменника розтягнеться відразу на 60 томів. Художні твори були видані на рубежі 60-70х років, пізніше публікувалася публіцистика, листи ж друкувалися вже в сучасній Росії.

4. Був 5 разів номінований на Нобелівську премію

Максим Горький відноситься до числа тих письменників, які могли б отримати заслуженого «Нобеля» за свої літературні праці, але в силу деяких обставин так і залишилися без призу. Всього письменник був номінований на премію 5 разів, останній з яких припало на 1933 рік. У той час Гіркий вже майже постійно проживав в Італії, лише зрідка приїжджаючи в СРСР.

Але дізнавшись, що шведський оргкомітет готовий вручити нагороду одному з російських письменників, не пов’язаних відносинами з більшовиками, він повернувся на батьківщину в надії отримати заслужене визнання.

У той рік у «гонці» за призом брали участь суцільно п’ятикратні номінанти – Гіркий, Мережковський і Бунін. Останній і обійшов суперників. І якщо Мережковський пізніше був номінований ще двічі (але нагороду так і не отримав), то Горькому це суперництво далі виявилося нецікавим.

3. Ініціатор створення Спілки письменників СРСР

Саме Горький висловив ініціативу створити окрему організацію, що об’єднала всіх письменників під одним крилом», як це було в інших професіях. У 1934 році на Першому з’їзді письменників СРСР було прийнято рішення про створення Союзу радянських письменників. Очолив колектив сам Горький, залишався на посаді голови наступні 2 роки.

Дивіться також:  Цікаві факти про ведмедів: бурих, білих і інших видах

Після розвалу Радянського Союзу організація розділилася на безліч різних осередків, але головним наступником вважається Міжнародне співтовариство письменницьких спілок. Довгий час ним керував Сергій Міхалков.

2. Стояв на чолі видавництв «Знання», «Парус» та «Всесвітня література»

Крім того, що Гіркий є талановитим письменником, він встиг проявити себе і як ефективний видавець. Ще до революції він стояв на чолі трьох видавництв. Так, у «Всесвітньої літератури» під його керівництвом вийшли 120 томів з творами, а також працювала найкраща школа радянського перекладу.

Видавництво «Парус» проводило антимилитаристскую політику, знайомлячи читачів з історією держав Європи до та під час військових потрясінь.

А у видавництві «Прапор» саме з ініціативи Горького відбувся переворот в гонорарної політики авторів: публіковані тут письменники отримували в рази більше доходу, ніж їхні колеги в інших місцях. Тому і обсяг літератури збільшився.

Цікаво, що Гіркий також зміг відновити серію книг «Життя чудових людей», яка продовжує друкуватися і досі.

1. Йосип Сталін високо оцінював роботи Горького

Довгий час вважалося, що відносини Горького і Сталіна були напруженими, але історики змогли, за свідченнями сучасників письменника, зрозуміти, що глава СРСР не тільки позитивно ставився до творчості автора, але і підтримував його і дуже ратував за повернення письменника на батьківщину.

Цілком можливо, що так ставився до Гіркого Йосип Віссаріонович і в своїх цілях, але за час такого співробітництва популярність письменника злетіла вгору, що позначилося і на його доходи.