Олександр Островський – російський драматург, який вніс величезний внесок у розвиток російського театру. Йому вдавалося майстерно працювати в будь-яких жанрах, майстерно передаючи долі своїх героїв.

Найбільш відомими п’єсами в його біографії стали «Безприданниця» і «Гроза», які досі успішно ставлять на сценах.

Пропонуємо вашій увазі коротку біографію Островського.

Дитинство і юність

Олександр Миколайович Островський народився 31 березня 1823 р. у Москві. Батько майбутнього драматурга, Микола Федорович, ріс у родині священика. Однак по стопах свого батька він не пішов.

Замість цього батько Островського почав працювати в судових установах, в результаті чого дослужився до титулярного радника. Мати Олександра, Любов Іванівна, померла, коли йому було всього 7 років.

Ще в ранньому дитинстві хлопчик любив проводити час за читанням книг. Він з цікавістю читав російську літературу, а в майбутньому мріяв стати письменником. Однак батько не поділяв погляди юного Островського, оскільки хотів, щоб той був юристом.

Освіта

У 1835 р. Олександр Островський вступив у Московську гімназію, в якій провчився 5 років. Після цього він продовжив навчання в Московському університеті на юридичному факультеті, куди він вступив в 1940 р.

Проте закінчити його він не зміг із-за серйозного конфлікту з викладачем. Проваливши іспит по римському праву, Островський написав заяву про звільнення, провчившись усього 3 роки.

Зрештою, батько працевлаштував сина в суд, де майбутній драматург почне писати свої перші роботи.

Творчість Островського

Перша п’єса в біографії Островського називалася «Свої люди – поквитаємось!» (1850 р.). Після її прочитання Микола Гоголь і Іван Гончаров залишили про неї позитивні відгуки.

Однак вона сподобалася далеко не всім. Коли московські чиновники побачили в п’єсі самих себе, виставлених в негативному світлі, вони поскаржилися государю.

В результаті імператор Микола 1 звільнив Олександра Островського зі служби і визначив його під нагляд поліції. Тільки через 11 років п’єсу почнуть знову ставити в театрах.

Коли на престолі опинився Олександр 2 він зняв нагляд з драматурга, після чого той зміг вільно займатися письменницькою діяльністю.

Далі Олександр Островський починає одну за одною писати п’єси, які були позитивно прийняті як критиками, так і читачами. Багато з них продовжували ставитися на сценах Санкт-Петербурга і Москви.

У 1856 р. в біографії Островського з’являється постійна літературна зайнятість: він починає співпрацювати з виданням «Сучасник», заснованим А. С. Пушкіна.

33-детний Островський, 1856 р.

Треба сказати, що це видання користувалося великим авторитетом, адже там публікувалися такі визначні літератори, як Тургенєв, Жуковський, Достоєвський та ін

Через 3 роки Островський публікує перший у своїй біографії збірник творів у 2-х томах.

У 1865 р. ним була написана п’єса «Гроза», яку літературний критик Микола Добролюбов назвав «Променем світла в темному царстві».

Таке порівняння Добролюбов зробив тому, що до виходу даної п’єси він називав Островського изобразителем «темного царства». Варто зауважити, що в «Грозі» були присутні безліч епізодів із біографії Островського.

Цікавий факт, що на сьогоднішній день Островський входить в трійку кращих драматургів, на думку глядачів:

• Вільям Шекспір
• Антон Чехов
• Олександр Островський

Якщо ви були хоч на одному спектаклі Островського – то ви напевно погодитеся з цим твердженням.

Колиска талантів

З кожним роком Олександр Миколайович ставав все більш популярним письменником, і в 1863 р. був удостоєний Уварівської премії. Незабаром його прийняли до складу Академії наук Петербурга.

У 1865 р. він створив Артистичний гурток, який згодом став колискою багатьох талантів. В його домі часто бували Достоєвський, Тургенєв, Салтиков-Щедрін, Толстой та інші письменники.

У 1874 р. Островський утворив Товариство російських драматичних письменників і оперних композиторів, ставши його головою. На цій посаді він провів ряд серйозних реформ, завдяки яким артисти поліпшили своє положення і отримали більше прав.

У 1881 р. Островському вдалося побувати на опері Римського-Корсакова «Снігуронька». Особливий захват у нього викликало музичний супровід. Пізніше письменник зізнавався, що музика до його «Снігуроньці» була живою та емоційною.

Особисте життя

Першою любов’ю у біографії Островського була актриса Любов Косицкая, яка також ставилася до нього небайдужа. Однак оскільки вони обидва перебували в шлюбі, закохані не зважилися створювати сім’ю.

Протягом 20 років драматург жив з Агафією Іванівною, яка була простою і малоосвіченою дівчиною. Незважаючи на це, вона розуміла з півслова Островського і була надійною опорою в його житті.

У них народжувалися діти, але всі вони вмирали ще в дитинстві. Потім померла і сама Агафія Іванівна.

У 1869 р. в біографії Островського з’явилася ще одна жінка. Він одружився з Марією Бахметьевой, з якою він проживе до кінця життя. У них народилося 4 хлопчики і 2 дівчинки.

Останні роки

У 1885 р. Олександр Островський керував репертуарної частиною московських театрів, а також очолював театральне училище.

При цьому варто зауважити один цікавий факти з біографії Островського. Незважаючи на те, що він мав велику популярність і перебував на високих посадах, він весь час стикався з матеріальними труднощами.

Багато в чому це пояснювалося тим, що драматург багато грошей вкладав у творчі проекти, оскільки був повністю поглинений літературним і театральним мистецтвом.

Він днями і ночами працював без відпочинку, що згодом негативно відбилося на його здоров’ї.

Смерть Островського

Олександр Миколайович Островський помер 2 червня 1886 р. у віці 63 років, в садибі Щеликово. На сьогоднішній день це маєток являє собою музей Островського.

На його поховання російський імператор Олександр 3 виділив з державної скарбниці 3000 рублів. Крім цього він подбав про те, щоб вдові і дітям драматурга виплачувалася пенсія.

За творами Островського досі знімаються фільми і телеспектаклі. У радянський час Ельдаром Рязановим була знята чудова картина «Жорстокий романс» за мотивами п’єси «Безприданниця».

В цілому, після смерті Олександра Островського було екранізовано понад 40 його творів.