Нікол Пашинян – вірменський державний і політичний діяч, журналіст. Прем’єр-міністр Вірменії з 8 травня 2018 року.

Будучи опозиціонером і одним з головних ініціаторів «оксамитової революції» 2018 року, Нікол Пашинян став досить помітною фігурою. Його ім’я постійно звучало в новинах, у зв’язку з чим його біографією стали цікавитися не тільки журналісти, але й прості громадяни.

Що стосується останніх подій у Вірменії, то, за твердженням Союзу «Елк», в республіці мав місце прецедент мирної зміни влади. Сам Нікол Пашинян заявив про те, що зі свого боку він постарається докласти максимум зусиль, щоб домогтися демократичних змін в своїй країні мирним шляхом.

Отже, перед нами біографія Нікола Пашиняна. Рекомендуємо також звернути увагу і на інші біографії відомих людей.

Дитинство і юність Пашиняна

Нікол Воваевич Пашинян народився 1 червня 1975 р. в місті Иджеване. Про те, яким насправді було його дитинство сказати складно, оскільки ніяких точних даних з цього приводу немає.

У 1991 р. після закінчення навчання в школі, Нікол вступив в Єреванський державний університет на відділення журналістики філологічного факультету. Однак, провчившись в ньому 4 роки, Нікол Воваевич був виключений за участь у політичній діяльності. Це було перше прояв політичних амбіцій у біографії Пашиняна.

Згідно думку порталу «Кавказький вузол», Нікол Пашинян так і не отримав диплом про освіту. Між тим, одночасно з навчанням, він працював кореспондентом у таких виданнях, як «Дпрутюн» і «Лрагир» і «Молорак».

Журналістика та її місце в біографії

У 1998 р. Пашинян стає головним редактором своєї газети під назвою «Орагир».

Нікол Пашинян

Але вже в 1999 р. це видання було закрито, а все майно підприємства було описано по причині того, що на ньому друкувалися опозиційні матеріали.

У цьому ж році на Нікола Пашиняна кілька разів заводилися кримінальні справи. Його звинувачували в образах державних діячів і наклеп. В результаті судових розглядів, йому був присуджений 1 рік ув’язнення.

Однак цей момент біографії Пашиняна досі покрита таємницею: невідомо, відбував він свій термін у в’язниці, чи ні.

В наступному році Нікол Пашинян стає головним редактором відомого видання «Айкакан жаманак».

Як і раніше, в цій газеті друкувалися статті, критикують владу і йдуть врозріз з поглядами президента Вірменії Роберта Кочаряна.

Початок політичної біографії

У 2007 р. Пашинян вперше в своїй біографії вирішує брати участь у парламентських виборах від блоку «Імпічмент». Ця політична сила виступала за відставку Кочаряна, а також чинного прем’єр-міністра Сержа Саргсяна.

В результаті блок зайняв 12 місце, набравши менше 2% голосів електорату. Такий низький показник не дозволив Пашиняну і його однодумцям отримати місця в парламенті. Сам журналіст назвав ці вибори сфальсифікованими, і на знак своєї незгоди з ними оголосив страйк.

У 2008 р. Нікол Воваевич Пашинян вступив в передвиборчий штаб кандидата на пост глави республіки Левона Тер-Петросяна. Але цього разу на виборах переміг Серж Саргсян. Незабаром почалися заворушення, під час яких гинули демонстранти і проводилися неодноразові арешти опозиціонерів.

Арешт і тюремний термін Пашиняна

У березні того ж року Нікол був оголошений у розшук, але йому якимось чином вдалося втекти. Однак через півроку Пашинян вирішив добровільно здатися владі. У 2010 р. він був відправлений у в’язницю строком на 7 років за звинуваченням в організації масових заворушень.

Незабаром, суд вдвічі скоротив його перебування за ґратами, а вже навесні 2011 р. Нікол був звільнений по амністії на честь 20-річчя незалежності Вірменії.

Таким чином, в біографії Пашиняна мало місце тюремне ув’язнення терміном трохи менше 1,5 року.

Більшу частину свого ув’язнення, політик перебував у карцері через неодноразові порушення тюремного режиму і частих конфліктів з сусідами по камері. Перебуваючи в ізоляторі, йому вдалося написати ряд статей, які потім були опубліковані під загальним назвою «Тюремний щоденник».

Одночасно з цими подіями, блок «Імпічмент» став частиною опозиційного Вірменського національного конгресу (АНК). Пізніше ця політична сила вирішила висунути Миколу Пашинина на пост кандидата в додаткових виборах в Національні збори. Проте в період свого перебування у в’язниці, він, із зрозумілих причин, не міг брати участь у політиці.

Подальша політична діяльність

У 2012 р. Ніколу Воваевича обрали депутатом національних зборів Вірменії від блоку АНК. Через рік політик став лідером іншої політичної партії – «Цивільний договір». Через деякий час, до союзу приєдналися ще дві партії, внаслідок чого вийшов блок «Вихід» («Елк»).

Під час парламентських виборів-2017 «Елк» була єдиною опозиційною силою в Національному зборах. Зараз, цей блок тримає проєвропейський курс і дуже критично дивиться на вступ Вірменії в Євразійський економічний союз.

Фігура Пашиняна, з його неоднозначною біографією, оцінюється експертами з двох сторін:

1. Нікол Пашинян – креатура США, що цілком зрозумілим чином визначає його ставлення до Росії.
2. Прихильники іншої версії вважають, що Нікол Воваевич і його політична партія є проектом медіа-магната Мікаела Мінасяна – зятя Саргсяна.

Особисте життя

Незважаючи на те, що Пашинян отримав велику популярність і підтримку у своїй країні, про його особисте життя можна судити лише по тій інформації, яка досить рідко просочувалася в ЗМІ.

Пашинян одружений на Ганні Акопян, працює головним редактором видання «Айкакан жаманак». У них є один син і три дочки.

Цікавий факт, що навесні 2018 р., в ході масових протестів, старшого сина Пашиняна Ашота заарештувала поліція. Через якийсь час видання Аrmtimes.com повідомило про те, що поліцейські не заарештовували Ашота, а лише затримували його для з’ясування обставин, в результаті чого він пробув у ділянці всього кілька годин.

Відповідно до одного з вірменських порталів, Пашинян навмисне занижував своє фінансове становище в той час, коли був власником «Айкакан жаманак». Так, дохід даного видавництва від продажу газет становив близько 30 000 доларів в місяць.

У зв’язку із загостренням опозиційних настроїв в суспільстві, стало дуже популярним критикувати діючу владу, що і стало основною причиною такого високого рейтингу і, як наслідок, обсягу продажів.

Заява Пашиняна про те, що видавництвом керує його дружина, а не він, досить лукаво. Справа в тому, що у Національному зборах він сам неодноразово піддавав критиці своїх колег, які займаються подібною діяльністю.

Крім цього, Нікол Пашинян був затятим прихильником того, щоб у парламенті не було місця підприємцям, в той час як він сам не припиняв займатися бізнесом.

Нікол Пашинян сьогодні

У квітні 2018 р. у Вірменії почалися народні хвилювання через обрання Саргсяна на пост прем’єр-міністра країни. В інтернеті наводилося безліч думок простих людей, які говорили, що вони підтримали перехід до парламентської республіки тільки для того, щоб назавжди позбутися від Саргсяна.

Будучи одним з головних ініціаторів протестів, Пашинян, на зустрічі з президентом Саркісяном, прямо сказав про те, що темою їхніх переговорів може бути лише відставка від влади Сержа Саргсяна.

Але повноцінного діалогу між Саргсяном і Пашиняном так і не відбулося. Перший звинуватив журналіста у виході за рамки правового поля, переклавши на його плечі всю відповідальність за відбуваються заворушення, і відразу ж пішов із зустрічі.

Зі свого боку, опозиціонер став докоряти главу уряду в абсолютному незнанні і нерозумінні сформованої обстановки. Після розмови, поліцейські загони почали розганяти протестувальників, а сам Микола був тут же заарештований.

Сайт Аrmeniasputnik.am опублікував розповідь Пашиняна про те, як чинна влада намагалася з ним домовитися щодо строків відставки Саргсяна. Однак він навідріз відмовився вступати з ними в переговори.

Підсумком всієї цієї історії стало те, що Серж Саргсян добровільно покинув свій пост, а незабаром у відставку було відправлено та уряд Вірменії.

8 травня 2018 р. прем’єр-міністром Вірменії став Нікол Воваевич Пашинян. Його підтримали 59 депутатів, а 42 виступили проти.

Погляди

Будучи опозиційним депутатом, Пашинян заявляв про те, що Вірменія вступила в Євразійський економічний союз (ЄАЕС) «не добровільно, а вимушено».

Відносини Росії та Вірменії він охарактеризував як «взаємини мовця і слухача».

Виступав з критикою президента Сержа Саргсяна у питанні оборони Вірменії, яка, за його словами, «програла у питанні військового балансу з Азербайджаном за підтримки та втручання нашого стратегічного партнера РФ».

У квітні 2016 безпосередньо після збройних зіткнень, розв’язаних Азербайджаном в Нагірно-Карабахської Республіки, виступав за участь її представників на будь-яких переговорах з питання незалежності Арцаха.

14 травня 2018 року провів зустріч з Президентом Росії Володимиром Путіним на полях саміту ЄАЕС в Сочі.

Якщо вам сподобалася біографія Пашиняна – поділитеся нею в соціальних мережах.

Якщо ж вам подобаються цікаві факти взагалі, і біографії видатних людей, зокрема, – підписуйтесь на сайт яким зручним способом. З нами завжди цікаво!