Читати текст билини
Про те, як Ілля Муромець виправив написи на Латырь-камені, що стоїть біля трьох доріг, повідає билина «Три поїздки Іллі Муромця». Богатир їхав по дорозі, і назустріч йому – камінь. На камені було три написи. Хто поїде по першій дорозі – буде багатим, по другий – одружується, а хто обере третій шлях – помре. Богатир вирішує поїхати за третьою дорогою. Йому зустрічаються розбійники, однак він перемагає їх одним ковпаком. Богатир виправляє напис на камені.
Потім Ілля поїхав по другому шляху, і по дорозі йому зустрічаються білокам’яні палати. Виходить звідти дівиця, запрошує богатиря пообідати і відпочити…
Текст билини
з того чи з міста Мурома,
З того села та Карачаева
Була тут поїздка богатирська.
Виїжджає оттуль та добрий молодець,
Старий козак та Ілля Муромець,
На своєму виїжджає на доброму коні
І в тому чи виїжджає у кованому сідлі.
І він ходив‑гуляв та добрий молодець,
У молодості гуляв так він до старості.
Їде добрий молодець так у чистому полі,
І побачив добрий молодець так Латырь‑камінчик,
І від камінця лежить три розстані,
І на камінчику було підписано:
«В першу доріженьку їхати – вбитому бути,
Під іншу доріженьку їхати – одружений буде,
Третю доріженьку їхати – багатий бути».
Стоїть старенький та издивляется,
Головою качат, сам выговариват:
«Скільки років я в чистому полі гуляв так езживал,
А ще такого дива не нахаживал.
Але на що поїду в ту дорогу далеку, та де багатий бути?
Немає у мене так молодої дружини,
І молодої дружини та улюбленої сім’ї,
Нікому тримати‑тощить та золотої скарбниці,
Нікому тримати так сукні кольорового.
Але на що мені в ту доріжку їхати, де одружений буде?
Адже пройшла моя тепер вся молодість.
Як молоденьку адже взяти – так то чужа користь,
А як стару узяти‑дак на печі лежати,
На печі лежати так киселем годувати.
Хіба поїду я, добрий молодець,
А й під тую доріженьку, де вбитому бути?
А і пожив я ж, добрий молодець, на цьому світі,
І походив‑погуляв адже добрий молодець у чистому полі».
Нонь поїхав добрий молодець в ту доріжку, де вбитому бути,
Тільки бачили добра молодця адже сядучи,
Як не бачили добра молодця поедучи;
У чистому полі та курива варто,
Курива варто пил стовпом летить.
З гори на гору добрий молодець поскакивал,
З пагорби на горбу добрий молодець попрыгивал,
Адже річки ти озера між ног спущал,
Він сині моря ти на окол скакав.
Лише проїхав добрий молодець Корела прокляту,
Не доїхав добрий молодець до Індії до богатоей,
І наїхав добрий молодець на бруду на смоленські,
Де стоять адже сорок тисячею розбійників
І ті нічні таті‑подорожники.
І побачили розбійники та добра молодця,
Старого козака Іллю Муромця.
Закричав разбойнический отаман великий:
«А гой ж ви, мої браття‑товариші
І разудаленькие ви так ласкаві молодці!
Беріться‑ка за добра молодця,
Відбирайте від нього так кольорове плаття,
Відбирайте від нього так що ль добра коня».
Бачить тут старыи козак та Ілля Муромець,
Бачить він, що та біда прийшла,
Та біда прийшла так неминуча.
Испроговорит тут добрий молодець так таке слово:
«А гой же ви, сорок тисяч розбійників
І тих чи татів нічних та подорожників!
Адже як бити‑тріпати вам буде стара нікого,
Але ж взяти‑то буде вам зі старого та нічого.
Немає у старого та золотої скарбниці,
Немає у старого та сукні кольорового,
А та немає у старого та дорогоцінного каменю.
Тільки є у старого один добрий кінь,
Добрий кінь у старого та богатырскиий,
І на доброму коні адже є у старого седелышко,
Є седелышко та богатирське.
То не для краси, братці, та не для баси ‑
Заради фортеці та богатырскоей,
І щоб можна було сидіти та добру молодцю,
Битися‑ратиться добру молодцю так у чистому полі.
Але ще є у старого на коні вуздечка тесмяная,
І в тій чи під уздечике та під тесмяноей
Як зашито є по камінчику за яхонту,
То не для краси, братці, не для баси ‑
Заради фортеці та богатырскоей.
І де ходить адже гулят мої добрий кінь,
І серед адже ходить ночі темныя,
І видно його так за п’ятнадцять верст так равномерныих;
Але ще у старого на голівоньці та шеломчат ковпак,
Шеломчат ковпак та сорока пудів.
То не для краси, братці, не для баси ‑
Заради фортеці та богатырскоей».
Скричал‑сзычал та гучним голосом
Разбойнический та отаман великий:
«Ну що ж ви довго дали старому так вимовляти!
Беріться‑но ви, хлоп’ята, за ратну справу».
А й тут старим та за лихо стало
І за велику досаду показалося.
Знімав тут старий з буйної голови та шеломчат ковпак,
І він почав, старенький, тут шеломом помахувати.
Як у бік махне – так тут і вулиця,
А й в одному отмахнет – дак провулочок.
А бачать тут розбійники, так що біда прийшла,
І як біда прийшла і неминуча,
Скричали тут розбійники так зичним голосом:
«Ти залиш‑ка, добрий молодець, так хоч на насіння».
Він прибив‑прирубил всю силу невірну
І не залишив розбійників на насіння.
Звертається до камінчика до Латырю,
І на камінчику підпис підписував, ‑
І що чи очищена тая доріжка прямоезжая,
І поїхав старенький під ту доріжку, де одружений буде.
Виїжджає старенький та в чисте поле,
Побачив тут старенький палати белокаменны.
Приїжджає тут старенький до палатам білокам’яним,
Побачила тут так красна дівиця,
Сильна поляниця відважна,
І виходила зустрічати та добра молодця:
«І мабуть‑кось до мене, та добрий молодець!»
І вона б’є чолом йому так низько кланяйтся,
І бере вона добра молодця та за білі руки,
За білі руки та за злати персні,
І веде адже добра молодця так у палати белокаменны;
Посадила добра молодця та за дубовий стіл,
Стала добра молодця вона угащивать,
Стала у доброго молодця випитувати:
«Ти скажи‑тко, скажи мені, добрий молодець!
Ти якої землі є та який орди,
І ти чийого ж батька є так чиєї матері?
Ще як же тебе звуть ім’ям,
А звеличают тебе по батьківщині?»
А й тут відповідь тримав, та добрий молодець:
«І ти навіщо питати про те, та красна дівиця?
А я тепер втомився, та добрий молодець,
А тепер я втомився так хочу відпочити».
Як бере тут красна дівиця та добра молодця,
І як бере його за білі руки,
За білі руки та за злати персні,
Як веде тут добра молодця
Під тую під спальню, пишно убрану,
І викладаю тут добра молодця на ту кроваточку обманчиву.
Испроговорит тут молодець так таке слово:
«Ай ж ти, серденько так красна дівиця!
Ти сама лягай та на ту ліжечко на тесову».
І як схопив тут добрий молодець
так красну дівицю,
І схопив він їй так по подпазушки
І кинув на тую на кроваточку;
Як кроваточка ця подвернулася,
І полетіла красна дівиця у той нехай у глибокий льох.
Закричав адже тут старий козак так зичним голосом:
«А гой же ви, братове мої та всі товариші
І хвацькі так ласкаві молодці!
Але імай‑хапай, ось і сама йде».
Відчиняє льохи глибокі,
Выпущает дванадцять та добрих молодців,
І все сильныих могутніх богатирів;
Єдину залишив саму так у погребі глубокоем.
Б’ють‑то чолом так низько кланяються
І удалому та добру молодцю
І старому козакові Іллі Муромцю.
І приїжджає старенький до камінчика до Латырю,
І на камінчику‑то він підпис підписував:
«І як очищена ця доріжка прямоезжая».
І спрямовує добрий молодець так свого коня
І під ту чи доріженьку, та де багатий бути.
У чистому полі наїхав на три погреби глубокиих,
І які насипані погреби златом‑сріблом,
Златом‑сріблом, каменьем драгоценныим;
І оббирав тут добрий молодець все злато це срібло
І роздавав це злато‑срібло по злиденній за братії;
І роздав він злато‑срібло за сиротам та бесприютныим.
І звертався добрий молодець до камінчика до Латырю,
І на камінчику він підпис підписував:
«І як очищена ця доріжка прямоезжая».
