Лисиця не стала ділитися з голодним Вовком здобиччю, запропонувавши їй непотрібне сіно – такий сюжет, з яким ознайомлює дітей байка «Вовк і Лисиця» Крилова.

Читати текст байки:

Охоче ми даруємо,
Що нам не треба самим.
Ми цією байкою пояснимо,
Потім що істина сноснее вполоткрыта.

Лисиця, курятинки накушавшись досита
І добрий ворошок припрятавши в запас,
Під ожередом прилягла подрімати у вечірній час.
Дивиться, а в гості до неї голодний Вовк тащиться.

«Що, кумонько, біди! – він каже. –
Ні кісточкою не міг ніде я поживитися;
Мене так голод морить;
Собаки злі, пастух не спить,
Прийшло хоч повіситися!»

«Неужли?» – «Право, так». – «Бідолаха куманьок?
Та не изволишь чи сінця? Ось цілий стіг:
Я куму прислужитися готова».
А куму не сінця, хотілося б мяснова –
Так про запас Лисиця ні слова.
І сірий лицар мій,
Обласканий по вуха кумою,
Пішов без вечері додому. *

* В основі байки – мотиви російських народних казок про вовка та лисиці.

Мораль байки Вовк і Лисиця:

Мораль байки – ми ділимося з ближніми непотрібним майном, ховаючи хороше. Байкар у творі описує ситуацію, коли люди віддають непотрібні речі. Дрібничка, не приносить користі, добре підходить на подарунок. Коли людина потребує допомоги, він не отримає її від товариша, такого хитрої Лисиці. Вона приховала дорогоцінний м’ясо, залишивши Вовка з порожнім шлунком. Бідний Вовк скаржився на голод, це не зворушило його товарку. Так само і людина, у якого майна у надлишку, поділиться з бідним непотрібним мотлохом.