Про те, як могутній Дуб вирішив принизити худеньку Тростинку, але при першій же бурі був вирваний з коренем, розповість байка «Дуб і Тростина» Крилова.
Читати текст байки:
З Тростиною Дуб одного разу в мову увійшов.
«Воістину, нарікати ти маєш право на природу, –
Сказав він, – горобець, і той тобі важкий.
Трохи легкий вітерець затягне брижами воду,
Ти зашатаешься, почнеш слабшати
І так нагнешься сиротливо,
Що шкода на тебе дивитися.
Між тим як, нарівні з Кавказом, гордовито,
Не тільки сонця я перешкоджаю променів,
Але, посмеваяся і вихором і грозам,
Стою і твердий і прямий.
Наче б огороджений ненарушимым світом:
Тобі все бурею – мені все здається зефіром.
Хоча б вже ти в окружності росла,
Густою бання гілок моїх покритій,
Від негод би я міг тобі захистом;
Але вам доля природа відвела
Брега бурливого Еолові володіння:
Звичайно, немає зовсім у неї про вас раденья».
«Ти дуже жалісливий, – сказала Тростина, у відповідь, –
Однак не крушись: мені стільки лиха немає.
Не за себе я вихорів побоююся;
Хоч я і гнусь, але не ломаюсь:
Так бурі мало мені шкодять;
Ледь ль не більше тобі вони загрожують!
То правда, що ще досі їх лютість
Твою не здолала фортеця
І від ударів їх ти не схиляв особи;
Але – почекаємо кінця!»
Ледь лише це Тростина сказала,
Раптом мчить з північних сторін
І з градом і з дощем шумлячий аквілон.
Дуб тримається до землі Тростиночка припала.
Бушує вітер, подвоїв сили,
Заревів – і вирвав з коренем вон
Того, хто небес главою своєї стосувався
І в області тіней пятою упирався. *
* Перша (поряд з «Розбірлива наречена») з надрукованих на початку XIX століття байок Крилова; в «Московському глядача» (1806, ч. I, січень) надруковані під загальним заголовком «Дві байки для С. К. Бкндфвой» – малася на увазі Софія (Іванівно!) Бенкендорф, дочка петербурзьких знайомих письменника.
