Анекдоти про євреїв являють собою не просто смішні історії. Тут ви зможете почерпнути багато веселих ідей і мудрих життєвих рішень. Всім добре відомо, що гумор і тонкий розум цього колоритного народу давним-давно є джерелом різних фантастичних оповідань. Єврейські анекдоти підібрані так, щоб підняти настрій і, в той же час, подумати про речі більш серйозні, ніж просто анекдоти.

У Мережі ви можете знайти багато різних добірок по даній темі. Але ми постаралися зібрати найсмішніші анекдоти про євреїв, які неодмінно доведуть вас до сліз.

Приємного читання!

Найкращі єврейські анекдоти

Рабінович йде по місту, раптом бачить — аварія: люди в крові валяються, розбиті машини.

Рабінович підходить до одного з поранених і питає:

— Страховий агент вже приходив?

Той відповідає:

— Ще ні.

Рабинович:

— Ну, тоді я з вами прилягу.

 

— Сара, не смій мені перечити!
— Абрамчик, я і не заперечую. Я мовчу.
— Тоді забери думка зі свого обличчя!

 

У Івана не вистачало рубля. На ті часи це була непогана сума. Вирішив він зайняти їх у Рабиновича, а в заставу дати свій кращий сокира. Прийшов, розповів ситуацію, а той каже:

— Я тобі позичу рубль, але ти мені влітку віддаси два.

Іван погодився і віддав свій заставу.

— Бачиш, — продовжував Рабинович, — до літа чекати ще три місяці, і потім тобі, напевно, буде важко віддавати відразу два карбованці. Давай ти мені зараз рубль віддаси, та рубль влітку!

Так і зробили.

Йде Іван додому, та й думає: «Сокири нема, рубля теж немає, ще один рубль залишився винен… і головне, що все правильно!!!».

 

— Рабинович, у вас є своя думка з цього питання?
— Так, але я з ним в когне не згоден.

 

 

Починається війна. Єврей приказує:
— Що ж це діється! Як багато потрібно зробити! Дружину з дитиною в Америку відправити, бізнес продати, у Швейцарії гроші перевести. І самому в Англію до тітки Циле потрібно встигнути….
Поруч стоїть російський і говорить:
— Так… І в мене теж проблеми…
— Я тебе благаю, які у вас, росіян, можуть бути проблеми? Взяв гвинтівку — і на фронт!

 

А це не просто анекдот про єврея, а взагалі, про людську схильність до пліток.

— Чули новину про Рабиновича, який виграв 10 тисяч доларів?

— Ну, по-перше, не 10 тисяч, а просто 10, по-друге не доларів, а рублів, і по-третє не виграв, а програв!

 

Один чоловік запропонував єврею роботу. Каже, — тут все просто.

—Ти заходиш в кабінет, натискаєш кнопку, звідти випадає 10 тисяч доларів. Ти пересчитываешь їх і віддаєш половину мені!

В захваті єврей погоджується і вже через місяць живе в дорогій квартирі і їздить на крутій машині. І ось в один вечір він засумував. Дружина запитує:

— Що з тобою?

— Як мені не сумувати, — відповідає єврей, — розумієш, у мене така робота, що я кожен день натискаю кнопку, перераховую гроші і віддаю половину свого друга-шефу…

— Ну і чого ж ти сумуєш???

— Я не розумію за що йому потрібно віддавати половину!

 

Розмова в Одесі:

– Скажіть, якщо я піду по цій вулиці, там буде залізничний вокзал?

– Навіть якщо ви з нею не підете, вокзал там все одно буде!

 

 

Майса, як ви заробляєте на життя?

– Варю яйця і продаю їх по тій же ціні, що і купувала!

– А де ж прибуток?

– Ну як же: бульйон від яєць, і знову ж таки, я при справі!

 

Зустрічаються два євреї.
– Особисто мені група «Бітлз» не сподобалася. Картавят, фальшивлять, і що тільки в них знаходять?
– А ти що їх слухав?
– Ні, але мені Мойша наспівав.

 

Два євреї посперечалися, хто з них менше пожертвує грошей.
Коли повз проходив служитель, перший єврей поклав копійку і переможно глянув на другого.
— За двох, — смиренно мовив другий.

 

Єврейська сім’я збирає кошик з пиріжками єврейської Червоній Шапочці і дає їй напуття:
— Таки слухай сюди. Коли ти прийдеш до бабусі, вона відразу тобі таки буде плакатися, що ой-вей, зима зовсім скоро, з щілин дме, підтікає кран, топити нічим, дах поганий, грошей немає зовсім і взагалі, шо ти, внучка, знаєш за життя.

Але ти таки нічого не слухай, а твердо стій на своєму: пиріжки з капустою — по 5, з м’ясом — по 8!

 

Одеса.

—Ви чули, моя теща померла?

— Шо ви говорите, яке горе! І шо в неї було?

— Ой, я вас благаю… шо в неї було… комод і дві тумбочки!

 

 

Не всі єврейські анекдоти наочні. Тут вам потрібно буде напружитися, щоб вловити тонкий гумор.

Зустрічаються два євреї. Один каже:

— Чув, мій син одружився!

— Шо ви говорите, — одказує йому другий, — і як, таки вдало?

— Не дуже, – говорить перший, — вікна у двір.

 

Помирає старий єврей. Обводячи сім’ю потухающим поглядом, він слабким голосом запитує:
— Моя дружина поруч?
— Так, любий.
— Діти теж тут?
— Так, татко.
— А мої внуки?
— Тут ми, дідусю!
— Тоді кому ж на кухні світло горить? – тремтячим голосом вигукує вмираючий.

 

— Абрам, де ти дістав собі такий костюм?
— В Парижі.
— А це далеко від Бердичева?
— Ну, приблизно, дві тисячі кілометрів буде.
— Подумати тільки! Така глухомань, а так шиють добре!

 

Сидить чоловік вдома. Раптом дзвінок у двері. Відчиняє — на порозі жид стоїть:
— Пгостите, це не ви витягли вчега з пгогуби евгейского хлопчика?
— Ну я.
— А шапочка, пгостите, де?

 

 

— Який гарний, красивий і розумний російський хлопець!.. Напевно, єврей.

 

Анкета:
— Ви єврей?
— Ні, я не єврей.
— Добре, значить ви не єврей?
— Я ж сказав, що я не єврей.
— Відмінно. Останній раз запитую. Ви єврей?
— Так я не єврей, не єврей!
— Шо ви гарячкуйте? Я так і пишу, шо ви — єврей.
— Зараз як дам вам в морду!
— Ось тепер я бачу, що ви не єврей. Тоді переходимо до другого питання анкети. Ваші батьки не євреї?..

 

Вибирають в синагозі рабина.
Виступає Абрам:
— Давайте оберемо Хаїма, він прекрасна людина, акуратний в роботі, хороший сім’янин і т. д. і т. д.
Голос із заднього ряду:
— Хаїм звичайно людина хороший, але у нього дочка повія! Це ж може його скомпрометувати!
Абрам:
— Даруйте, але у Хаїма ніколи не було дочок! У нього один син!
Голос:
— Моя справа сказати, а ви тут далі розбирайтеся.

 

А цей анекдот про євреїв припускає, що ви самі зрозумієте його розгадку.

Зібралися євреї в синагозі і стали раду радити з питання: «Чому росіяни не люблять». Встає старий єврей і говорить:
— Це тому, що ми горілку склянками пити не вміємо.
Постановили на наступний день, щоб кожен прихожанин приніс з собою пляшку горілки, і всі будуть вчитися її пити. Мойша приходить додому і просить у Сари пляшку. Вона йому:
— Навіщо?
Ну, він розповів, про що тлумачили в синагозі. Тоді Сара говорить:
— А ти замість горілки води налий. Вас буде багато, і ніхто не помітить підміни.
Ранок прийшли євреї в синагогу і вилили свої пляшки в загальний котел. Старий єврей підійшов до котла, зачерпнув склянку і випив. Після це він обвів збори довгим поглядом і сказав:
— От за це нас росіяни і не люблять…

 

 

Помирає старий єврей. Каже дружині:
– Мій сірий костюм віддаси Ізі.
– Ні, краще Якову, – заперечує дружина.
– Сара, я хочу Ізі.
– А я хочу Якову.
– Слухай, Сара, хто таки вмирає: ти чи я?!

 

Це не зовсім анекдот про євреїв, а старовинне вислів, який використовують стосовно і до греків, і до деяким іншим народам.

Помирає старий вірменин:
– Діти мої, бережіть євреїв. Їх переб’ють, за нас візьмуться!

 

Зустрічаються два євреї.

— Мойша, більше не приходьте до нас у гості!

— Чому ж?

—Вчора після вашого відходу у нас зникли срібні ложки!

— Адже я їх не брав, я порядна людина!

— Я знаю, шо ви не брали, бо ложки потім знайшлися!

— Так що, можна приходити в гості?

— Е ні, ложечки знайшлися, але осад залишився!

 

Анекдоти про євреїв часто оголюють сутність багатьох з нас. Наступний анекдот демонструє, як часто ми приймаємо бажане за дійсне. Як говориться: «Хочеться – гірше, ніж болить».

Летіли в літаку православний, католик і рабин. Розмова зайшла про чудодійну силу молитви.
Католик:
— Був у мене випадок: я йшов полем, і почалася гроза. Заблагав я — і сталося диво. Скрізь дощ, а навколо мене сухо.
Православний:
— Одного разу Я плив на пароплаві, і піднялася буря. Помолився я, значить, і сталося диво: всюди лютує шторм, але навколо нас штиль.
Єврей:
— Шо таки сказати вам! Йшов я в суботу на святкову службу і бачу: лежить на дорозі гаманець, повний доларів. Але в суботу я за законом не маю права його підняти. Покликав тоді я, дивлячись на гаманець, і про чудо з чудес: навколо субота, а у мене четвер!

 

Дзвонить Рабинович в міліцію:
— Алло, міліція? У мене вдома масові заворушення!
— А що сталося?
— Моя Сарочка розбушувалася!
— Так які ж це масові заворушення?
— О, ви не знаєте яка у неї маса…

 

Гість на обіді у старого єврея. Єврей:
— Ви візьміть ще шматочок м’яса.
— Спасибі, я вже з’їв два шматочки.
— Взагалі-то з’їли вже чотири, але ви їжте, хто ж вважає!

 

Посеред Атлантичного океану тоне лайнер. Капітан в паніці, і тут йому повідомляють, що серед пасажирів є рабин, який може творити чудеса. Його негайно призводять до капітана, і той просить:
— Ребе, що можна зробити?
— Інтернет є? – спокійно питає рабин.
— Є!
— Тоді терміново продавайте корабель.

 

 

Єврей, доїхавши до дому на таксі, мовчки виходить з машини і починає нишпорити по кишенях, а під ніс бурмоче:

— Здається в машині гаманець упустив…
Почувши це, таксист натискає на газ і змотується.
Єврей дивлячись услід таксі, єхидно говорить:

— А Рабинович не бреше, це дійсно працює!

 

— Знаєте, чому євреї не їдять шоколад?

— ?
— У них від фольги печія.

 

Цей єврейський анекдот має давню історію, і не перестає смішити до сліз тих, хто читає його вперше.

Дзвінок по телефону:
— Алло! Товариство «Пам’ять» слухає.
— Здрастуйте, це Рабінович. Скажіть, чи правда, що євреї Росію продали?
— Правда, звичайно, морда жидівська! Чого ще тобі?
— Скажіть, а де я можу отримати свою частку?

 

Приходить єврей в контору й запитує:
— У вас євреї працюють?
— Так.
Єврей розвертається і йде. Приходить в іншу організацію і знову питає:
— У вас євреї працюють?
— Ні.
— Ну тоді візьміть мене.
Його беруть на роботу, проте через місяць товариші по службі зауважують, що він нічого не робить. Єврея викликає керівництво і цікавиться, в чому справа, і чому він не працює.
— Ви ж самі сказали, що у вас євреї не працюють!

 

 

Їде єврей в метро і зауважує негра, читає Талмуд. Він підходить до негру, нахиляється і тихенько каже:
— Шановний, вам таки мало того, що ви негр?

 

Молодому єврею кажуть:
— Абрам, що ж ти не одружишся? Будеш помирати, і навіть склянку води нікому буде піднести!
Юнак взяв і одружився. Минуло багато-багато років. І ось уже старий Абрам вмирає. Лежить і думає: «Скільки коштів і сил витратив, а пити навіть не хочеться».

 

— Сарочка, а шо, Абрамчик помер?
— Помер.
— То-то я дивлюся, його ховають…

 

Анекдот з одеських нетрів. У зв’язку з підвищенням цін на продукти одна сусідка запропонувала інший:
— Якщо ви погодитеся, щоб я посмажила яєчню на вашому салі, я дозволю вам зварити ваше м’ясо в моєму супі.

 

Цей анекдот дуже схожий з коротенькою, але надзвичайно дотепним оповіданням Чехова «Дипломат». Обов’язково прочитайте його.

У відрядженні помер Абрам. Треба було якось тактовно й делікатно повідомити його дружині, щоб та не руйнувалася від горя. Вирішили, що крім Семи ніхто інший цієї місії не виконає. Він інтелігент і дипломат. Сема відшукав квартиру Абрама, подзвонив. На порозі з’явилася дружина Абрама:
— В чому справа?
Сема був збентежений, але не настільки, щоб втратити дар мови.
— Ви знаєте, ми з Абрамом були у відрядженні?
— Знаю, і шо?
— Ви знаєте, що ми пристойно заробили?
— Знаю, і шо далі?
— Ви знаєте, ми всі гроші пропили. І Абрам теж.
— Шоб він здох! — вигукнула дружина.
— Вже, — зітхнув Семен.

 

 

— Мойша, ти майже дві години виносив сміття! Як таки так можна!
— Сара, заспокойся, я ж його таки продав!

 

Фронт. Під команду: «В атаку, ура-а-а!!!» усі кинулися вперед, один Рабинович задкує. Замполіт кричить йому:
— Ти куди? Розстріляю!!!
Рабинович:
— Шо ви так кричите, я беру розгін!

 

Аркадій Самуїлович пильно роздивляється нову гарненьку секретарку.
— Четверо дітей, — каже йому на вухо начальник відділу кадрів.
— Не може бути! У такої молоденької і вже четверо дітей?!
— Не y неї, а у вас.

 

Даний єврейський анекдот став справжнім крилатим виразом.

— Яків Маркович, скажіть, чому Ви вирішили стати митником?
— Знаєте, я в дитинстві подивився фільм «Біле сонце пустелі». Мене таки вразив образ безкорисливого, відданого Батьківщині митника Верещагіна! І знову ж ця тарілка чорної ікри…

 

Абрам прогулюється зі своєю дівчиною по Одесі. Проходять повз ресторану.
Сара говорить:
— Ой, як смачно пахне!
— Тобі сподобалося? Хочеш, ще раз пройдемо?

 

— Слухай, Хаїм, до нас в Одесу приїжджає сам Ейнштейн!
— А це що, знаменитий аптекар?
— Та ні, це знаменитий фізик!
— А що він винайшов?
— Теорію відносності.
— І шо, її можна мазати на хліб?
— Ну, як тобі пояснити?.. Наприклад, якщо ти переспиш ніч з Сарою, то ці години здадуться тобі однією миттю. А якщо тебе посадити на розпечену сковороду, то навіть одна мить здасться тобі вічністю.
— І шо, він з цими двома номерами збирається виступати у нас в Одесі?

 

— Мунчик, не монтыляйся поміж ніг! Іди раніше!

 

 

— Трояндочка Марківна, а шо це у вас на ногах такі криві пальці, а?

— Це все через переконань!

— Яких таких переконань?

— Я переконана, шо у мене 35-й розмір ноги.

 

— Циля, Ви мені сьогодні вночі приснилися!
— І що?
— Що ви тільки не витворяли! Посоромилися б, голубонько!

 

— Фіма, навіщо ти таки взяв новий пакетик чаю?

— На старому вже ниточка обірвалася!

— А шо таке, рук немає пришити?

 

Зустрічаються два євреї:
— Ізя, а якби в тебе було дві машини, ти б віддав мені одну?
— Звичайно, Абрам. Ми ж з тобою з дитинства друзі. Про що мова!
— Ізя, а якби в тебе було дві яхти, ти б мені віддав одну?
— Звичайно, Абрам. Я ж був на весіллі дочки твоєї. Нічого про це й питати.
— Ізя, а якби в тебе було дві курки…
— Так. Стоп, Абрам. Так не чесно. Ти знаєш, що у мене є дві курки.

 

Два єврея в рабина.

— Ребе, скажіть, білий — це колір?

—Колір.

— А чорний — це колір?

— Чорний колір теж — відповідає рабин.

— Тоді Ви і скажіть цьому поцу, що я таки продав йому КОЛЬОРОВИЙ телевізор!

 

 

Взагалі анекдотів на єврейську тему існує надзвичайно багато. На книжкових полицях можна знайти цілі збірники. Однак, крім усього іншого, є таке поняття, як ” одеський гумор. За своїм колоритом він не схожий ні з чим. Саме одеські вирази і фрази ми пропонуємо вам «на закуску». Окремо одеські анекдоти ми публікували тут!