Футболіст Андрій Тихонов є одним з головних символів столичного “Спартака”. Клубу, який після розвалу Радянського Союзу протягом десятиліть задавав тон у російському чемпіонаті, практично не знаючи поразок. В тій золотій команді зібралася розсип зоряних гравців, переважали за футбольним талантам Тихонова. Однак завдяки своїй працьовитості, лідерським якостям і джентльменською поведінкою, саме Андрій був капітаном “Спартака” і улюбленцем трибун.

Причому, до Андрія Тихонова відчували і продовжують відчувати глибоку повагу футбольні вболівальники всієї Росії, незважаючи на клубні переваги. Подібної народною любов’ю відзначений хіба що Сергій Семак і, можливо, після Чемпіонату світу Артем Дзюба.

Перші кроки

Тихонов з’явився на світ в підмосковному Калінінграді (нині місто Корольов) 16 жовтня 1970 року. Мама працювала в дитячому садку, батько – на ткацькій фабриці. Хлопчик з дитинства захоплювався хокеєм і баскетболом, але пристрастю Андрія Тихонова став футбол. На це багато в чому вплинула близькість до будинку бази московського “Спартака”. Майбутній спартаківський капітан разом з друзями часто бігав дивитися на тренування професійних футболістів.

З дев’ятирічного віку Андрій почав займатися футболом серйозно, граючи за молодіжний склад місцевого клубу “Вимпел”. Він подавав великі надії і повинен був потрапити на службу в спортивну роту. Однак сталася плутанина в документах, і молодий футболіст відслужив два роки в якості охоронця колонії, майже не торкаючись до футбольного м’яча.

Повернувшись з армії, Андрій Тихонов працював вантажником, але за порадою дружини Надії вирішив знову спробувати себе у спорті і не прогадав. Почав він з того, чим закінчив – заграв на вістрі атак калінінградського “Вимпела”, забивши в аматорській лізі 33 голи за 32 матчі. Подібна результативність була оцінена керівництвом “Титану” з Реутова, за який Андрій встиг забити 10 голів за 18 матчів. А потім втілилася дитяча мрія Тихонова – він став спартаківцем.

“Спартак”: мрії збуваються

У 1992 році під час матчу-дубля “Спартака” і “Титану” Андрій так добре грав, що звернув на себе пильну увагу тренерів столичного гранда. Запрошення в команду-мрію стало для футболіста Андрія Тихонова справжнім дивом. Він без роздумів погодився і відразу почав прокладати собі дорогу в основну команду, забивши 22 голи в 23 матчах за дубль.

Вже восени 1992 році Тихонов забиває дебютний гол за основу в кубковому матчі з “Динамо”. У 1993 році Андрій вже не дублер і все частіше потрапляє в основний склад. Перший гол у чемпіонаті він забив у травні і знову столичному “Динамо”. А в жовтні саме гол Андрія Тихонова у ворота “Океану” Знахідки приніс спартаківцям чемпіонське золото. Другий золотий гол футболіст забив у драматичному матчі з “Аланією” в 1996 році.

Харизма, відданість клубу, простота у спілкуванні з уболівальниками і невгамовна жага вдосконалюватися швидко перетворили Андрія в капітана і лідера “Спартака”. Московський клуб в ці часи не тільки впевнено брав золото за золотом у внутрішньому чемпіонаті, але і гідно представляв Росію в Єврокубках.

Один з найкрасивіших моментів у кар’єрі Тихонова стався восени 1996 року, коли в матчі плей-офф Кубка УЄФА з данським “Сількеборгом” Андрій забив два голи. А за кілька хвилин до кінця гри, після видалення воротаря, зайняв його місце, і навіть відбив кілька ударів, чим допоміг “Спартаку” втримати перемогу і в підсумку вийти в наступний раунд.

Відхід з “Спартака”

У 2000 році у спартаківського капітана виникли розбіжності з Олегом Романцевим, авторитет якого в команді був незаперечним. Андрій Тихонов залишив улюблений клуб і перебрався в “Крилья Совєтов” з Самари, побувавши між цим переходом у недовгою оренді в “Маккабі” з ізраїльського Тель-Авіва.

У Самарі зібралася дуже хороша за складом команда. А її ватажком і капітаном, звичайно ж, став Тихонов, який приніс з собою дух переможця. Досі скромний самарський клуб вже в 2001 році зайняв п’яте місце в Прем’єр-лізі, в 2002 році дебютував у Єврокубках, в 2004 році завоював бронзу російського чемпіонату, досягнувши найвищого результату в історії клубу.

У 2004 році, не погодившись на короткий контракт з “Крилами Рад”, 34-річний Андрій Тихонов перейшов в підмосковний клуб “Хімки”. Перш невибагливий клуб швидко змінився. Отримав капітанську пов’язку, Тихонов в 2005 році не тільки довів команду до фіналу кубка Росії, але і став найкращим гравцем Першого дивізіону. У 2006 році “Хімки” пробилися в Прем’єр-лігу, а Андрій довів, що його рано списувати на безнадійні ветерани.

У 2007 році Тихонов знову уклав контракт з “Крилами Рад”, а в 2009-му переїхав в Астану, відгукнувшись на дуже серйозне у фінансовому плані пропозиція від “Локомотива”, де вже грали друзі-спартаківці Юран і Титов. Однак у Казахстані кар’єра футболіста не склалася, у клубі постійно плелися інтриги і спалахували конфлікти.

У 2010 Андрій був змушений виїхати до Росії, де його чекали підмосковні “Хімки”, встигли вилетіти з Вищого дивізіону. Тихонов показав чудове футбольне довголіття, забивши 2 голи, віддавши 15 результативних пасів і ставши у віці 40 років кращим футболістом чемпіонату. Його старання не пройшли дарма, що за них він отримав шанс знову втілити дитячу мрію в реальність.

Повернення в “Спартак”

Андрій Тихонов повернувся в улюблений клуб в лютому 2011 року після 11 років поневірянь. Його покликав у якості гравця і помічника головний тренер столичного клубу Валерій Карпін. 18 вересня Андрій Тихонов провів останню офіційну гру за “Спартак”. Що символічно, це був матч з “Крилами Рад”, для яких Андрій, як і для “Спартака”, став легендою. Зробив у цьому матчі результативний пас, Тихонов зробив коло пошани разом з синами. Фанати обох команд прощалися з футболістом Андрієм Тихоновим, але він не думав про відхід з футболу.

Тренерська кар’єра

Закінчивши з кар’єрою гравця, Тихонов розпочав кар’єру тренера. Він отримав неабиякий досвід як помічник головного тренера в “Спартаку”, тренував аматорський клуб “Спарту”, працював в спартаківській Академії. У 2014 поїхав у Краснодар, де входив в тренерський штаб однойменного клубу.

У 2016 році доріс до контракту головного тренера клубу “Єнісей”, який довів до стикових матчів за вихід у Прем’єр-лігу. У 2017 році став тренувати майже рідні йому “Крила Рад” і відразу вивів їх у Прем’єр-лігу. Проте в елітному російському дивізіоні у “Крилець” гра не пішла, і на початку жовтня 2018 року Тихонова звільнили.

Досягнення і сім’я

Андрій Тихонов вісім разів ставав чемпіоном Росії. Один раз був срібним і двічі бронзовим призером, двічі завойовував кубок Росії. Шість разів входив до числа тридцяти трьох найкращих футболістів Чемпіонату Росії, два рази називався найкращим гравцем Першого дивізіону, двічі визнавався Джентльменом Року. Є гравцем десятиліття футбольного клубу “Спартак”, входить в клуб бомбардирів імені Федотова. Всього за кар’єру забив 265 голів у 685 матчах.

Андрій – однолюб і вже більше чверті століття щасливо живе зі своєю дружиною Надією. На відміну від багатьох сучасних спортсменів, Андрій ніколи не був замішаний у світських скандалах або непристойних історіях, будучи прикладом зразкового сім’янина. Подружжя виховує двох синів: Дениса і Максима, які, як і їх іменитий батько, хочуть стати професійними футболістами.