Держава через податкові органи здійснює нормативне регулювання і обмеження для юридичних осіб і індивідуальних підприємців, пов’язане з реалізацією ними різного типу продукції на території країни. Одним з таких регуляторів є збір мит. Акциз – це норма, що дозволяє встановлювати певні непрямі оплати не тільки при зверненні товарів на території країни, але і при транспортуванні їх за кордон. З його допомогою виробляється не тільки додатковий збір коштів у федеральну скарбницю, але і регулювання легальності походження ряду товарів.

Основне визначення

Акциз — це система оподаткування, яка спрямована на стягнення з юридичних осіб, а також індивідуальних підприємців встановленої державними органами плати за здійснення операції з різними номенклатурними товарами. Сюди ж відносять і товари, які переміщуються через митний кордон, розташовану по всій території країни.

Сплата акцизу також підпадає під правове регулювання. Ця форма оподаткування має суворо встановлені правила і розміри, які визначають Міністерство Фінансів, а також Федеральна Податкова Служба. В залежності від виду акцизу основні форми його оплати здійснюються при реалізації в обороті номенклатурних товарів або під час перевезення їх через кордон.

Класифікація зборів

Акциз – це впорядкована система, яка має власні розрахунки за конкретними групами товарів. В результаті цього з’являються встановлені правові категорії, які обкладаються зборами.

Акцизи класифікуються за такими ознаками, як:

Приналежність до керуючого суб’єкта.

Належність до суб’єкта, який сплачує податок.

Характер використання номенклатурних товарів.

Спосіб вилучення з обороту товарів.

Система оподаткування продукції виробника.

Право використання податкових надходжень.

Додатково виділяються такі класифікації характеристики акцизу, як:

Повнота і права використання податкових надходжень акцизів, які визначаються та відносяться до регульованих податків, так як вони надходили тільки у федеральний або регіональний бюджет, де знаходиться юридична особа або індивідуальний підприємець.

Способи оподаткування акцизу, що відносяться до головних видах податків. Це означає, що платник податків зобов’язаний самостійно проводити обчислення та переказ коштів зі свого рахунку в ФНС.

Акциз додатково зараховується до непрямих податків, які схожі за способами обчислення з ПДВ.

Характер акцизу – цільовий платіж, що має загальне призначення. Це гроші, які виходять від власника продукції і використовуються в подальшому без прив’язки до певних заходів.

Стягувати акцизи можуть тільки із юридичних осіб і індивідуальних підприємців.

Приналежність акцизів за рівнями платежів відноситься тільки до федеральним і регіональним видами податків. Однак основна ставка прописується саме у федеральному законодавстві.

Механізми обчислення

Акциз – це не тільки встановлена правова норма збору мит. Він дозволяє здійснювати контроль у сфері виробництва технічної та харчової продукції загального споживання.

Основний спосіб розрахунку виплат акцизів відноситься до визначення самих податків, коли здійснюються операції з продукцією, що відноситься до підакцизної. Не включається сума утримання, яка переходить у кінцеву ціну товару.

Така дія означає, що суб’єкт, який реалізує продукти, що відносяться до підакцизних на законодавчому рівні, бере участь в обороті цих товарів і самостійно проводить всі розрахунки на утримання, які підлягають подальшому перерахуванню на регіональний або федеральний бюджет.

Види акцизів також можуть впливати на сам тип розрахунків. Після реалізації оподатковуваної продукції з отриманих коштів стягується частина і надходить контрагентом у вигляді податкових органів, які спрямовують кошти у конкретний бюджет для подальшого використання отриманих сум згідно з встановленими державними програмами. Це дозволяє надалі регулювати через податки споживання підакцизної продукції, за якою ведеться суворий контроль.

Перелік оподатковуваних товарів

Ставки акцизів дають можливість контролювати розрахунки. Це значно спрощує операції, що проводяться між компанією і ФНС. Регульований список продукції, до якої належать підакцизні об’єкти, згідно з чинним законодавством має суворо встановлені групи.

В основному до них відносяться наступні категорії товарів:

Технічний спирт, а також спиртовмісна продукція.

Транспортні засоби.

Паливо і моторне мастило.

Сигарети, тютюн і сигари.

Пивна продукція.

Алкоголь загального споживання.

Для представлених в списку видів і категорій товарів встановлюються відповідно до податкового законодавства певні збори, які стягуються не тільки з виробництва цієї продукції, але і з її подальшого транспортування та реалізації. Ще одна функція акцизу – відмітка якості та легальність продукту.

Митні акцизи додатково дають змогу відстежити походження товару. Такий захід дозволяє вести електронну базу даних і реєструвати проведені операції. Наявність, наприклад, на алкогольної продукції акцизної марки говорить про легальне походження товару. Зовнішня маркування підакцизних товарів також свідчить про те, що вони пройшли спеціальний контроль і мають законне право продаватися на території країни. Відсутність встановленої маркувальної символіки говорить про контрафактне походження продукту.

Товари, що не підлягають маркуванню

Ставки акцизів можуть мінятися виходячи з типів товарів. Однак не всі об’єкти можуть обкладатися митами, навіть якщо вони містять частину сировини, що потрапляє під ці правила.

Згідно з податковим законодавством, існують і інші продукти, які схожі за своїм технічним або хімічним складом з підакцизними об’єктами. Але такі типи звільняються від сплати зборів.

В основний перелік входять такі товари:

Сполуки, що містять спирт, який відноситься до медичного застосування. Рідини включені до Державного реєстру, який займається контролем виробництва різних складів для медичного використання.

Препарати, які містять спирт для ветеринарного використання. Продукція входить Державний реєстр контролю ветеринарних засобів, що знаходяться в рідкому стані в ємностях об’ємом не більше 100 мілілітрів.

Продукція для зовнішнього косметичного застосування. У цей перелік входять товари, які містять етиловий спирт у розмірі від 80 % до 90 %. Вони повинні бути розлиті у флакони об’ємом не більше 100 мілілітрів. На бульбашках в обов’язковому порядку повинні бути встановлені пульверизатори.

Виробничі відходи, які утворюються при створенні підакцизної продукції. До них відноситься сировину, що підлягає подальшій переробці з подальшим використанням як технічних засобів. Такі типи відходів повинні повністю відповідати встановленим нормативним документом, які затверджені та узгоджені з федеральними органами виконавчої влади.

Хто оплачує збори

Податок на акцизи належать до компетенції ФНС. Фізичні особи не сплачують такі збори. Згідно з чинним податковим законодавством, основними платниками зборів визнаються компанії, що мають статус юридичних осіб, а також індивідуальні підприємці. Варто відзначити, що при ввезенні на територію країни підакцизних товарів, вироблених на території іншої держави іноземною організацією, також будуть стягуватися акцизні збори при перетині підконтрольних об’єктів через встановлену кордон Російської Федерації.

Однак це правило не стосується операцій, пов’язаних з прямогонного бензину, де основними платниками визнаються тільки виробники. До них додатково зараховуються виробники нафтохімічної продукції, а також моторних масел. Це означає, що підприємець, який закупив партію такого товару, ввозячи його територію країни або реалізуючи зі своєї території, вже не буде платити акцизні збори.

ПДВ і акцизи схожі за методом збору та обчислення. Однак в останньому випадку мита можуть розрізнятися за розрахунком, виходячи з категорії оподатковуваного товару. У випадку, якщо компанія числиться у складі простого товариства, при реалізації нею підакцизної продукції відповідальність за сплату акцизних зборів буде розподілятися солідарно між усіма учасниками. Коли в товаристві встановлюється один суб’єкт по оплаті податку, він повинен самостійно в той же день здійснення операцій по сплаті акцизу письмово повідомити податкові органи та інших учасників створеного товариства про виконання цієї операції.

Об’єкти, що потрапляють під оподаткування

Податок на акцизи повністю регулюється ФНС. Підприємці можуть ознайомитися з детальною інформацією про мита і ставки на офіційному порталі державної установи. Крім описаних вище акцизних товарів, які обкладаються встановленими федеральними податками та зборами, також є ряд певних операцій, які підпадають під ці дії. До таких видів операцій належить реалізація на території країни платниками податків у статусі юридичних осіб і індивідуальних підприємців товарів, які належать до підакцизних.

Сюди ж відноситься не тільки продаж та перевезення неоподатковуваного товару, а також його використання для конкретних виробничих цілей. На підставі статті 182 Податкового кодексу реалізацією обкладаються зборами продуктів визнається повна передача права власності на ці об’єкти від однієї особи до іншої на оплатній, а також безоплатній основі.

Додатково виділяються наступні операції, які вважаються підакцизними на території країни:

Передача встановленого договором обсягу створеної продукції підакцизного типу компанії її філії або частковому власнику при виході його з складу компанії. Сюди ж відносяться операції при передачі частини виробленої продукції на підставі договору простого товариства, коли виділяється частка новому членові спільноти із спільного майна організації.

Операція, пов’язана з передачею виробленого сировини або продукції в якості статутного капіталу, пайового фонду кооперативу, а також внесків на підставі чинного договору простого товариства.

Операції з перевезення продукції підакцизного типу для подальшої переробки на території країни.

Передача в структурний підрозділ компанії підакцизної сировини, яка в подальшому стає не підакцизним товаром.

Передача вироблених підакцизних об’єктів, які були створені із звичайного неоподатковуваного сировини власником цього матеріалу на підставі чинного договору.

На підставі пункту 3 статті 182 Податкового кодексу також зазначається, що до підакцизних операціями прирівнюються будь-які види дій, що пов’язані зі змішуванням сировини, а також розташуванням його на місцях зберігання і реалізації. Акциз на бензин є найбільш підходящим прикладом такого випадку.

Проте така умова не поширюється на організації, що діють у сфері громадського харчування. У разі, якщо з простого сировини виходить підакцизний товар, щодо нього на підставі статті 193-ї Податкового кодексу встановлюється підвищена ставка акцизного збору порівняно з товарами, які використовують вже обкладається сировина.

Неоподатковувані операції

Акцизи податкові служби не завжди стягують з оподатковуваного продукту. Діють правила, при яких операції можуть проводитися, а товари – реалізовуватися без додаткових плат.

Наступний ряд операцій не підпадає під акцизні збори:

Транспортування підакцизної продукції через порти в особливі економічні зони в країні.

Транспортування оподатковуваної продукції за територію країни з чинним режимом податкового експорту.

Ввезення на територію країни через митну службу товарів, які в подальшому були визнані на підставі відмови від них власників безхазяйними.

Передача в сфері дії організації між її структурними підрозділами, підакцизної продукції для подальшої переробки або виробництва. Це правило не поширюється на ситуацію, коли перевозяться підакцизні групи товарів між двома різними організаціями.

Щоб не сплачувати акцизний збір на підставі останнього пункту списку, власник повинен протягом 180 днів надати в податковий орган на підставі статті 74 НК РФ банківську гарантію або документи, які підтверджують факт проведеного експорту. Такими документами можуть слугувати контракти з агентами території інших країн, платіжне доручення і виписки з банківських рахунків, а також заповнена митна декларація прикордонної служби про перевезення по території країни вантажів, що містять сировину.

Діючі ставки

Акцизи на алкоголь розраховуються виходячи з типу рідини і частки спирту в ній. Варто відзначити, що оптова або роздрібна реалізація також може вплинути на розмір ставки.

Податковий кодекс у статті 193 визначає єдиний на всій території країни розміри оплати мита для підакцизної продукції. Ставки поділяються на дві великі категорії продукції – у вигляді твердої і комбінованою.

Види ставок встановлюються в повному значенні на 1 одиницю виміру податкової бази. Це означає, що використовується диференціація ставок від загальної частки реалізованої продукції в конкретній вартості товару в роздробі.

Сума акцизу при диференціації ставок також виділяється у відповідності з підтипом оподатковуваної продукції. Приміром, діють різні збори на класи автомобільного бензину і дизельного палива. Чим вище клас палива, тим вище акцизний збір.

Розміри оплати можуть бути змінені у відповідності з індексом споживчих цін. Алкоголь обов’язково повинен бути сертифікований за допомогою акцизних марок або федеральних штампів. Це є основним способом, що підтверджує легальне походження підакцизної продукції.

Строки сплати зборів

Розглянувши, які акцизи бувають, варто поговорити і про терміни їх сплати. Для того щоб визначити точні умови та терміни сплати акцизу, власнику необхідно встановити дату, коли була повністю реалізована продукція. Вона визначається у відповідності зі статтею 195-ї Податкового кодексу.

Додатково дата може позначати, коли було здійснено відвантаження або передача товарів в користування покупцю, або структурному підрозділу організації, що здійснює роздрібну реалізацію.

Стаття 204-я Податкового кодексу також встановлює, що при передачі фізичною особою виробленої раніше підакцизної продукції розрахунок проводиться на підставі фактичного продажу всіх підконтрольних об’єктів. Приміром, за реалізований компанією алкоголь у вересні вона повинна сплатити акцизний збір не пізніше 25 числа наступного місяця.