Концепція 3 гілок влади з’явилася ще в Середні століття вчені не тільки пояснили практичну необхідність такого поділу, але й розробили саму теорію. Незважаючи на те що вперше про концепції заговорили в Середні століття, актуальність теорії зберігається і донині. Якщо почати вивчати світові конституції, можна звернути увагу, що майже у всіх країнах фіксується положення про поділ влади, саме на конституційному рівні. Розповімо про те, що собою являють 3 гілки законодавчої влади.

Теорія поділу влади

У класичній теорії влада поділяється на три гілки: перша – законодавча, друга – виконавча, третя – судова. Таке положення закріплено і в Конституції Російської Федерації. Десята стаття присвячена поділу влади на 3 гілки влади: право, закон і виконання.

Теоретична розробка

Основоположником теорії вважається англійський вчений Джон Локк. Саме він займався розробкою концепції поділу влади. В основу його вчення лягло думка про те, що такий розподіл повноважень між конкретними суб’єктами влади життєво необхідно. Узурпація влади, не важливо, однією особою або групою, – це реалізація і охорона виключно приватних інтересів, а до правового захисту окремої особистості нікому немає справи. Першорядне значення Джон Локк надавав законодавчої гілки влади, проте, незважаючи на її «пріоритет», її першість не повинно бути абсолютним. Ні виконавча, ні судова влади не повинні займати пасивну становище в управлінні.

Що ж далі?

Через сторіччя модель Локка, повністю обґрунтована, отримала офіційний статус і була зафіксована в найважливішому світовому документі – Всесвітньої декларації прав людини і громадянина 1789 року. Саме в цьому документі була закріплена така позиція, що держава, яка не бере цю модель в управлінні, не має Конституції. Послідовником Локка став не менш відомий французький вчений Шарль Луї Монтеск’є. Його погляди ґрунтувалися на тому, що поділ влади – справжній порятунок для суспільства від управлінців державою, які не соромляться зловживати власною владою, від узурпації як такої і концентрації управління в одному місці, що, в свою чергу, береже народ від деспотизму. Монтеск’є не лише поділяв владу на три гілки, але і розробив теорію про систему стримування і противаг. Існують 3 гілки влади в РФ, вони відображені на схемі нижче.

Загальна характеристика теорії

Теорія поділу влади базується на таких поняттях. В першу чергу, сенс ця модель має тільки тоді, коли вона закріплена в Конституції країни. По-друге, поділ влади на три гілки можливо тільки в тому випадку, якщо кожна з них представлена різними органами і керівниками. Один і той же людина ні в якому разі не може бути наділений повноваженнями двох видів управління одразу. У третю, всі три гілки повинні бути автономними і рівні один перед одним.

В чому суть механізму стримувань і противаг

Джеймс Медісон працював над тим, щоб розробити ефективну модель реалізації поділу влади. Тут і з’явився механізм стримувань і противаг, суть якого полягає в частковому збігу повноважень гілок влади. В Америці такий механізм використовується й донині. Найпростіший приклад наступний: президент – це виконавча влада, але тим не менше він має право вето і може використовувати його щодо виданих законів. Такі ж додержання є і у судової влади: суд може визнати законодавчий акт недійсним, якщо він суперечить положенням Конституції. Завдяки таким механізмам інші гілки влади можуть стримувати законодавчу. Також конгрес, який представляє законодавчу владу, ратифікує рішення президента з приводу призначення в органи судової та виконавчої влади. У підсумку ми маємо справу з чітким балансом між трьома гілками влади, що забезпечують вони собі самі. Тільки завдяки взаємодії, взаимоограничению і того, що реалізується цей механізм тільки за допомогою правових заходів, ми можемо говорити про ефективну роботу 3 гілок державної влади: законодавчої, виконавчої і судової.

Законодавча

Незважаючи на механізм стримувань і противаг, законодавча влада в будь-якому випадку має першорядне значення і вважається верховної. Її суть у тому, щоб виражати волю та суверенітет народу. У Російській Федерації ця гілка влади представлена Федеральними Зборами, що закріплено на конституційному рівні. Цей орган складається з двох палат: Ради Федерації та Державної Думи. Перша палата включає в себе представників кожного з суб’єктів держави. Її повноваження полягають у затвердженні меж між частинами Росії, указів президента про введення воєнного чи надзвичайного стану. До повноважень Ради належить призначення суддів Конституційного і Верховного судів, Генерального прокурора, голови і заступників Рахункової палати. Ще одне важливе повноваження Ради – в тому, що представники мають право на звільнення від посади президента. Що стосується держдуми, то її представники обираються народом. Головною сферою діяльності другої палати вважається оголошення амністії, висунення звинувачень до глави Федерації, вираз недовіри уряду. Державна Дума може призначити голови Центробанку, а також уповноваженого з прав людини. Незважаючи на чималий перелік повноважень, першочерговим завданням парламенту є ухвалення федеральних законів. З усіх 3 гілок влади держави законодавча вважається першочерговим.

Виконавча

Дана гілка влади – самостійна, незалежна публічна, основні її повноваження полягають в тому, щоб керувати справами держави. У Російській Федерації діяльність виконавчої влади полягає в організації практичного виконання Конституції та законів. Сюди також слід віднести такі аспекти, як зовнішня і внутрішня оборона і безпека Росії. Завдання уряду полягає в тому, щоб забезпечити законність, охорону прав і свобод народу.

Судова

Суть судової влади полягає в тому, щоб забезпечити відновлення і захист порушених прав, при цьому виконати справедливе покарання для тих, хто винен у цьому порушенні. Якщо звернутися до Конституції, то, згідно з її положеннями, у Російській Федерації ця влада здійснюється виключно судами, але повну самостійність має тільки номінально. Реалізується судова гілка влади в ході конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального та арбітражного провадження. При цьому судова система Федерації характеризується єдністю. На конституційному рівні закріплюються всі найважливіші положення, які стосуються правового статусу суддів, найважливіших принципів судочинства. Закріплені положення про незалежності, недоторканності і незмінюваності суддів, а також відкритість, змагальність і рівність судочинства.

Особливості

З приводу президента до загальноприйнятій думці вчені не прийшли. Одна сторона відносить главу держави до виконавчої влади, інша дотримується думки, що президент не відноситься ні до однієї з них. Теорія поділу влади передбачає тільки три основних напрямки, однак у науковому світі досі ведуться дискусії з приводу їх кількості. Особливо це стосується положення президента. Питання виникають не тільки з приводу глави держави. Наприклад, прокуратура: на конституційному рівні її відносять до судової влади, однак фактично цей орган не можна віднести до даної гілки. Існує безліч теорій, які стосуються правового становища органів прокуратури. Одні юристи без сумнівів відносять їх до судової влади, інші – до виконавчої, треті – до жодної з представлених гілок. Тим не менш поділ влади – найважливіший механізм захисту громадян, і при цьому без реалізації подібного розмежування неможливий демократичний лад в державі.