Страх – це закладений в нас еволюцією механізм, тобто те, що діти можуть чогось боятися – це нормально. На кожному етапі розвитку у дитини можуть з’явитися різні страхи.
Так, немовлята бояться, що зникне дорослий, який про нього дбає, тому що без нього він не здатний вижити. Старші діти насторожено ставляться до незнайомців, а малюки від 1 року до 3 років боятися втратити маму, символ стабільності.
Після 4 років дитина багато фантазує, і його вже можуть лякати таємничі монстрів під ліжком або в сусідньому парку. В цей же час з’являються перші думки про смерть.
Після 7 років діти бояться реальних речей: уколов, пожеж, собак і т. д. Їм у цьому віці небажано дивитися новини, тому що вони сприяють появі страхів.
Але якщо малюк зовсім нічого не боїться, це теж не дуже добре, оскільки може бути ознакою порушення прихильності або чутливості.
Невеликий страх – це нормально, але тільки до тих пір, поки він не переросте у фобію. Завдання батьків – допомогти дитині впоратися з ними, навчитися правильно на них реагувати.