У нас багато бояться йти до психолога, т. к. їх лякає той факт, що дитину можуть поставити на облік. Але якщо малюкові необхідна консультація психолога, не варто відмовлятися від допомоги фахівців, тим більше, що зараз є і приватні клініки.

При бажанні можна знайти хорошого психолога в Інтернеті і домовитися про консультації через скайп.

Робити вигляд, що нічого не відбувається – це теж не правильно, т. к. невирішені психологічні проблеми – це прямий шлях до неврозу і навіть до серйозних психічних захворювань, упоратися з якими буде набагато складніше.

Як зрозуміти, що дитині потрібна допомога психолога? Є кілька ознак, які вказують на проблеми.

10. Неспокійний сон

Причин розладів сну може бути безліч: недотримання режиму дня, відчуття голоду, різні захворювання і т. д.

Іноді діти не можуть заснути через емоційних навантажень і постійного стресу, наприклад, якщо у мами закінчився декретну відпустку, і вона вийшла на роботу. Або ж малюк просто чогось боїться.

Таке часто буває у дітей 2-6 років. Якщо дитина в напівдрімоті сідає на ліжко, плаче і кричить, це говорить про те, що його мучать страхи.

Деяких малюків турбують нічні кошмари. Якщо вони з’являються регулярно, наприклад, раз в тиждень, варто показати дитину фахівцеві.

9. Розмови про смерть

Якщо дитина 6-7 років починає ставити питання про смерть, це не так страшно. У цьому віці починають формуватися уявлення про навколишній його світі, в тому числі і про смерть. Малюк ніяк не може пройти повз цього важливого моменту і буде задавати питання.

Але підліток, який вирішив звести рахунки з життям, буде постійно говорити про смерть. Це тривожний дзвіночок. Часто діти не розповідають про свої проблеми батькам, але можуть довіритися чужій людині. Якщо це професіонал, він зможе знайти спільну мову з дитиною і допоможе йому впоратися з проблемою.

8. Різка зміна звичок

Різка зміна звичок повинна насторожити батьків. Якщо підліток почав прогулювати школу, вживати алкоголь, наркотики, це не може не хвилювати його батьків.

Діти часто піддаються поганому впливу або ж йдуть за своїми кумирами. Важливо пояснити їм, що це шлях в нікуди.

Вилікувати наркомана дуже складно. Але, навіть якщо він пройде курс реабілітації, немає гарантії, що він не підхопив якусь небезпечну хворобу, наприклад, гепатит.

Деякі захворювання не лікується, але підлітки про це не знають. З-за юнацького максималізму вони можуть не послухати батьків, але прислухаються до слів хорошого психолога.

7. Постійна смуток без причини

Під час пубертатного періоду (12-15 років) у підлітків може проявитися депресія. Причини самі різні, в тому числі і тиск батьків, сварки з однокласниками і т. д.

Однією з ознак депресії є печаль, дитина не отримує задоволення від життя, негативно сприймає себе і т. д.

Батьки повинні розуміти, що депресія – це не просто смуток, а захворювання. Його потрібно лікувати.

Не обов’язково відразу йти до психотерапевта. Краще знайти хорошого психолога, який допоможе підлітку впоратися з його проблемами.

6. Бажання ізолюватися

Деяким дітям важко спілкуватися з однолітками, т. к. спілкування викликає у них сильне емоційне напруження.

Якщо стосунки не складаються, однолітки починають ображати, не вважаються з ним, то таке спілкування викликає у дитини емоційний дискомфорт. І він не хоче спілкуватися з іншими дітьми, стає замкнутим і похмурим.

Психолог повинен знати, як правильно вибудовувати стосунки з іншими дітьми. Якщо він попрацює з вашою дитиною, той зможе подолати свою сором’язливість і знайде собі друзів.

5. Серйозні проблеми в школі

Інколи навіть дорослі не можуть впоратися зі своїми проблемами, хоча у них вже є досвід, знання, роками накопичена мудрість.

Що вже говорити про дитину, який поки мало що знає. Якщо у нього негативне сприйняття навколишньої дійсності, він грубить, грубіянить, не виключено, що з часом можуть з’явитися проблеми і в школі.

Перевиховати вже майже дорослої людини неможливо. Але психолог, якщо знайде до нього підхід, може обговорити з ним всі його проблеми і підказати, що саме потрібно робити. Він бачить ситуацію з боку, йому легше розібратися в ситуації.

4. Невміння контролювати гнів

Гнів – це одна з наших основних емоцій. Гніватися – це нормально, це природна реакція людини на ситуацію. Придушувати його не можна, т. к. це частина людської натури. Але гнів потрібно контролювати та навчати цьому дітей, т. к. неприпустимим виразом гніву може бути вандалізм, насильство і образи.

Дитина з дитинства повинен засвоїти, що не можна штурханами, битися, кусатися, тобто заподіяти фізичну шкоду іншим людям. Неприпустимо псувати чужі речі, лихословити на адресу батьків та інших людей. Якщо у вас не виходить, зверніться до психолога попрацювати з дитиною.

3. Знущання над тваринами

Часто агресію, гнів дитина зганяє на більш слабкому істоту. Батьків та інших дорослих він боїться, однолітки можуть постояти за себе, а негативні почуття потрібно на когось виплеснути.

Поруч з нами живуть беззахисні тварини, які страждають від таких юних гицелів. Але позиція «ця дитина поганий» – неправильна. Поганих дітей не буває. Йому просто потрібно виплеснути свій гнів, впоратися з відчаєм і тугою, тобто поговорити з хорошим фахівцем.

2. Небажання прислухатися до старших

Навіть ті батьки, які не мають диплома педагога, чули про підлітковому максималізмі. Психологи говорять, що це слово не повинно асоціюватися з негативом.

Підлітковий максималізм – це духовна революція для підростаючої людини. В цей період для нього все або біле, або чорне, він не помічає півтонів.

Такий бунтар зухвалий, максималіст не стане прислухатися до слів дорослих, т. к. не хоче жити, як всі, особливо, як його батьки.

З одного боку, це нормально, черговий етап розвитку. З іншого боку, це все може закінчитися погано, оскільки жага визнання, свободи може підштовхнути підлітка на необдумані вчинки.

Тут не завадить бесіда з освіченим, розумним співрозмовником, до слів якого підлітки прислухаються.

1. Агресія до навколишніх

Агресія – це особливий спосіб вираження гніву, спрямована на оточуючих людей або тварин, іноді на предмети.

Важливо розуміти, що такі емоції, як гнів або лютість, є нормальною реакцією і пригнічувати їх не варто. Важливо їх правильно висловити, навчитися контролювати.

Досвідчений психолог навчить вашої дитини, що і як потрібно робити.