Хеппі-енд є обов’язковим завершенням більшості фільмів, так як глядачеві подобається, коли у героїв все закінчується добре, навіть якщо це схоже на диво.

Картин з сумним фіналом набагато менше, але за іронією долі саме вони засідають в пам’яті міцніше, ніж банальне «і жили вони довго і щасливо».

Представляємо 10 найкращих фільмів без хеппі-енду, подивитися які має кожен поважаючий себе кіноман.

Увага! Без спойлерів в такому матеріалі не обійтися, тому будьте готові.

10. Зелена миля | 1999

Ввічливий гігант Джон Коффі розташовує до себе глядача з першої репліки, з першої появи в кадрі, незважаючи на страшні габарити та інкриміновані йому злочини. Ще до того, як стає відомо про його невинності у вбивстві дітей, його вже щиро шкодуєш.

Коли він виліковує дружину начальника в’язниці, з’являється закономірна надія на його порятунок і ти машинально розслабляєшся, але з наближенням фіналу все виразніше розумієш, що кара неминуча.

Коли він сидить на електричному стільці, а наглядачі плачуть, то і в тебе, будь ти навіть дорослим мужиком, мимоволі ком підступає до горла. Навіть якщо це вже не перший, не другий і не п’ятий перегляд.

Все-таки Дарабонт зняв шедевр на всі часи, який ніколи не вийде з моди.

9. Логан | 2017

Завершення історії самого відомого мутанта всесвіту «Люди X» вийшло зовсім не таким, як інша супергероика. Це дорослий, серйозний фільм, в якому більше від якісної драми, ніж від коміксу.

Всі чудово знали, що ця картина стане прощанням Х’ю Джекмана з чином когтистого героя і в фіналі він повинен померти, але вірити в це не хотілося.

Разом з ним виросло ціле покоління, для яких його відхід значить куди більше, ніж той самий «клацання Таноса» в передостанніх «Месниках».

8. Реквієм по мрії | 2000

Культовий в певному сенсі фільм Даррена Аронофскі показує хоч і не зразкових людей, але все ж викликають співчуття. Так, важко шкодувати наркомана (винятком є хіба що мати головного героя), але історія подана так, що мимоволі починаєш співчувати.

Дивлячись «Реквієм по мрії» в перший раз машинально чекаєш щасливої розв’язки: ось зараз все візьмуться за розум, злізуть з голки, перестануть пити таблетки і заживуть довго і щасливо з новим поглядом на світ.

Поступово розуміючи, що цього не станеться, починаєш ще сильніше жаліти героїв і чекати, що ж приготував режисер замість хеппі-енду.

7. Похований заживо | 2010

Зразковий трилер і настільки ж зразкова драма, яка була знята за копійки і цілком «виїхала» на акторському таланті Райана Рейнолдса.

Його герой приходить в себе в труні і розуміє, що похований живцем. При ньому залишилися тільки телефон і запальничка, з допомогою яких можна підсвітити свій ящик і подзвонити, але не вибратися.

З телефонних розмов глядач дізнається, як протагоніст потрапив у таку халепу, а також нам показують процес його пошуків.

Чим ближче до фіналу, тим менше залишається кисню, і коли здається, що надії немає – герою дзвонять і кажуть, що знайшли його і вже відкопують. На жаль, знайшли та розкопали вони не його..

6. Сім | 1995

Один з кращих трилерів не тільки 90-х, але і взагалі за всю історію жанру, блискуче знятий Девідом Фінчером.

Двоє поліцейських, яких грають Морган Фріман і Бред Пітт, полюють за маніяком (Кевін Спейсі), і у фіналі навіть ловлять його, але в результаті він все одно їх переграється у своїй жахливій грі чужими життями.

Нехай він закутий у наручники, стоїть на колінах і його в упор розстрілює головний герой, він все одно переміг. Не будемо до кінця спойлерити, краще подивіться самі (раптом хто-то до сих пір не подивився).

5. Райське Озеро | 2008

На перший погляд «Райське озеро» може здатися банальним фільмом жахів з нетривіальною зав’язкою сюжету: група молодих хлопців приїжджає на відпочинок, але в результаті вони починають гинути один за іншим.

Тільки головною героїні раз за разом вдається уникнути страшної долі, але коли здається, що вона врятувалася і знайшла безпечний притулок у випадковому будинку, виявляється, що цей будинок зовсім не випадковий, а його мешканці – не добрі самаритяни.

Саме смерть головної героїні, а також практично повна відсутність сюжетних дірок виділяє цей фільм на тлі інших, роблячи його на порядок сильніше.

4. Незворотність | 2002

Одна з найкращих ролей Моніки Белуччі, а також один із самих приголомшливих фільмів, які тільки бачив Каннський кінофестиваль. Під час прем’єри більше 200 глядачів покинули зал, не витримавши рівня «жерсті» на екрані, причому деяким дійсно «стало погано» і вони потребували медичної допомоги.

Картина показує історію в зворотному порядку, тобто спочатку ми бачимо жахливий фінал, а потім спостерігаємо події, які до нього призвели. І як би не було важко це дивитися, відірватися дуже важко.

3. Таємнича ріка | 2003

Драма режисера Клінта Іствуда з Шоном Пенном, Кевіном Бейконом і Тімом Роббінсом в головних ролях, що оповідає про трьох друзів, одного з яких в дитинстві зґвалтував педофіл.

Через 30 років цього героя підозрюють у вбивстві дочки другого одного, а третій є шерифом, який намагається у всьому розібратися. Убитий горем батько, втративши надію знайти докази, вбиває підозрюваного, але на наступний день дізнається, що той був не винний.

І начебто герої вирішують жити далі і ніхто не кінчає життя самогубством через докори сумління, але хеппі-ендом такий фінал все-таки не назвати.

2. Сім життів | 2008

Герой Уїлла Сміта – успішний інженер, який потрапляє в аварію. З його вини гине 7 осіб, включаючи його наречену, і це повністю змінює його життя.

Покинувши роботу, він вирішує повернути борг Всесвіту, ставши донором для 7 осіб. Спершу він жертвує частину печінки, потім нирку, потім кістковий мозок і т. д.

Він ретельно вибирає людей, яким віддає органи, і нарешті знаходить «клієнта» на своє серце – дівчину, яка помре без пересадки. Познайомившись з нею, він закохується, і жити б їм довго і щасливо, але в цьому фільмі чудового фіналу немає.

1. Олдбой | 2003

Південнокорейський шедевр режисера Пак Чхан Ука про людину, якого на 15 років замкнули в кімнаті без вікон, а потім відпустили. Тепер його мета – знайти своїх викрадачів і помститися за роки страждань, але за підсумком герой тільки ще сильніше страждає.

Тут не просто фінал без хеппі-енду – тут один з найбільш «крышесносных» фіналів в історії світового кіно. Якщо раптом не бачили – обов’язково дивіться, але тільки оригінал, а не голлівудський рімейк 2013 року.

Американська варіація цієї історії стерильна і нудна, тоді як корейська наповнена болем, брудом і стражданнями.